Tichá Noc 1864 - Jakub Smolík, Франц Грубер

Byl rok 1864.

Vojska Unie a konfederace spolu válčila v bratrovražedném boji

a úspěch se přikláněl chvíli na tu, chvíli na onu stranu, jako by se Bůh stále

nemohl rozhodnout,

komu přiřkne vítězství.

Po dlouhých, krvavých bojích

se Potomacká armáda generála Meeda

setkala s armádou Jihu v severní Virginii,

v místě zvaném Calais Forn.

Obě ležení dělila jen divoká a krásná řeka

Rappahannock.

A tak v neustálých přestřelkách zastihl obě armády Štědrý den.

Ten den byl jiný.

Něco zvláštního bylo ve vzduchu

a všichni muži to cítili.

Během dne nepadl ani jediný výstřel.

K slavnostní večeři měli obě armády skoro totéž:

polévku s pár kousky hovězího a trochu sváteční Whisky.

Snesla se tma, vzplály ohně

a před stany na obou stranách řeky se konaly bohoslužby.

A tehdy, tehdy začala kapela 131. indiánského pluku hrát píseň:

«Přistupte blíže, všichni věrní."Jakmile skončila, orchestr Konfederace z druhé

strany řeky začal hrát:

«Ať nám Bůh dá veselosti Páně»

Bylo to zvláštní.

Muži na obou stranách řeky ztichli a poslouchali.

A pak začal orchestr armády generála Lee hrát tu nejkrásnější píseň - Tichou

noc.

A kapela Unie se přidala.

Za hrobového ticha hráli oba orchestry společně jednu

píseň.

A náhle ve všech srdcích přestalo existovat nepřátelství.

Byl Štědrý večer.

Hudba se linula táborem Jihu i Severu

a hladina řeky odrážela všem stejně svit táborových ohňů.

Byla svatá noc.

A tehdy, právě tehdy, když píseň končila- zazněl výstřel.

To jeden jižanský voják se napil Whisky víc, než snesl — a vystřelil přes řeku.

Hornista z kapely Severu klesl k zemi.

Chvíli bylo ohromené ticho.

Které vystřídal zuřivý řev.

Začala oboustranná střelba

a zase bylo hodně mrtvých a raněných.

A bitvy pokračovaly.

Armáda konfederace pak utrpěla v bojích obrovské ztráty

a po několika zoufalých a marných bitvách

se vojska Jihu definitivně vzdala.

Válka skončila.

Já ale vím, že se o výsledku války rozhodlo dřív-

už tehdy o Vánocích roku 1864 na řece Rappahannock

Od té doby, kdy píseň «Tichá noc"přerušil ten jeden hloupý výstřel,

se všechno štěstí obrátilo k Jihu zády.

Bůh se na Jih rozlobil.

A jak to všechno vím?

-----

To já jsem ten voják, co tenkrát v opilosti střílel.

BŮH MI ODPUSŤ!!!

Був 1864 рік.

Війська Союзу та Конфедерації разом билися в братовбивчій битві

і успіх на мить спирався на те, на мить на той бік, наче Бог все ще

не міг вирішити

кому він присудить перемогу.

Після довгих кривавих бійок

Потомакська армія генерала Міда

зустрів південну армію в Північній Вірджинії,

в місці під назвою Кале Форн.

Лише дика й прекрасна річка розділяла обидва табори

Rappahannock.

І ось у постійних сутичках обидві армії застали Різдво.

Той день був іншим.

У повітрі витало щось особливе

і всі чоловіки це відчули.

Протягом дня не було зроблено жодного пострілу.

На урочисту вечерю обидві армії мали майже те саме:

суп з кількома шматочками яловичини і невеликою кількістю святкового віскі.

Наступила темрява, спалахнули пожежі

а богослужіння відбувалися перед наметами по обидва боки річки.

І ось тоді оркестр 131-го індійського полку почав грати пісню:

«Підходьте ближче, всі вірні.» Після завершення оркестр Конфедерації другого

сторони річки почали грати:

«Нехай Бог дасть нам радість Господню»

Це було дивно.

Чоловіки по обидва боки річки замовкли й прислухалися.

І тоді армійський оркестр генерала Лі почав грати найкрасивішу пісню — Silent

ніч.

І гурт Союз приєднався.

У могильній тиші обидва оркестри грали разом

пісня.

І раптом ворожість перестала існувати в усіх серцях.

Це був Святвечір.

Музика линула табором Півдня та Півночі

а поверхня річки відбивала сяйво багаття однаково для всіх.

Це була свята ніч.

А потім, якраз коли пісня закінчилася, пролунав постріл.

Один південний солдат випив більше віскі, ніж міг винести — і вистрілив через річку.

Валторніст з гурту Severu впав на землю.

На мить запанувала приголомшена тиша.

Який змінився лютим гуркотом.

Почалася двостороння стрілянина

і знову було багато вбитих і поранених.

І бої тривали.

Тоді армія Конфедерації зазнала величезних втрат у боях

і після кількох відчайдушних і марних битв

війська Півдня остаточно капітулювали.

Війна закінчилася.

Але я знаю, що результат війни був вирішений раніше.

вже на Різдво 1864 року на річці Раппаханнок

З тих пір, як пісня «Тиха ніч» перервала той один дурний кадр,

все щастя повернулося спиною до Півдня.

Бог розгнівався на Південь.

І звідки я все це знаю?

-----

Я той солдат, який тоді стріляв п’яним.

ПРОСТИ МЕНЕ БОГ!!!