Steven - Jake Miller

Yeah, look

Let me tell you about a kid named Steven

He’s slowly running out of things to believe in

Every couple of months his mom leaves him

For no good reason his step-dad beats him

Not too many friends, only ever had a few of them

But recently they don’t want anything to do with him

Always eating lunch in the bathroom stall

He just wants to feel normal and be cool again, yeah

Always feeling like the outcast, he’s been going crazy ever since his dad passed

He needs guidance and advice but instead

He only has breakdowns and flashbacks of the car crash uh

It’s been getting harder everyday, if he was still around everything would be

okay

Cause his dad was always the light at the end of the tunnel

But now that same damn tunnel is looking dark and grey

He keeps quiet in the back of the class

And when the bell rings Steven hurries home fast

Scared to death the other kids will kick his ass on the long walk home

Cause its happened in the past so

He’s getting used to the black eyes and fat lips

But all he’s got is a fake smile and cut wrists

Wishin' he could walk right up to them and show them the scars

And say look you’re the reason that I’ve done this

Maybe they would finally understand and go back to how it was before it all

began

But he’s just a little different so they taunt him and they beat him

Yeah it’s all just fun and games, they don’t give a damn, yeah

His older brother ain’t around, in and out of jail, hanging with the wrong crowd

He’s been doing coke, smoking weed, getting drunk all his life he’s a shame

No, he’s not too proud

Now his habits are rubbing off on his little bro yeah, but guess what?

Little did he know that everytime he did a line

Everytime he lit a joint

Everytime he took a shot he would set the mode

So Steven’s sitting in his room getting high now

Doors locked, music up, with his lights out

He just takes another toke til his room fills with smoke

5−6-7 hours til he knocks out

Now he started stealing pills from his mom

8−9-10 at a time and now they’re gone

And maybe for a moment all his problems seem to fade

But the high fades too after not too long

And that’s when it really sinks in and that’s when it hits him

That these god damn drugs won’t fix him

Curled up on the floor, can’t take it anymore

Now he’s talking to God cuz he’s the only one that gets him

On his knees, looking up, can’t stop crying

«God I know we haven’t talked in a long time

But this time I really need you.

Please God help me, say something

Just give me a sign, because now I’m falling apart and

I don’t think that I can do it.

Please God, give me the strength

To pull through it.

Tell me, Should I give up?

I could end it all right now

I just don’t know if I’m brave enough to do it

Cuz there’s gotta be a better way than suicide

Try to wait it out, give it time, you’ll be fine

But it’s been so long and I still haven’t been able to get rid

Of all the thoughts that I feel inside.

So sick, so angry, so mad

And to top it off no one even knows that»

That’s when he stood up, wiped his tears, walked over to his desk

And got a pen and a notepad

He just couldn’t see it getting any better

So on a cold dark night in December, Steven knew exactly what he had to do

But first he sat down and wrote a couple letters

One to his step-dad, one to his mother

Couple to the kids at school, one to his brother

Bringing them the pain that they once brought him

Tear drops on the paper one after another

Yeah, I hope that you all feel guilty

Cuz I’m broken now and you can’t heal me

And now you’re all an accomplice in murder

Each and every one of you have chipped in to kill me

So the reason that I’m writing you this evening

Is to say goodbye and to tell you that I’m leaving

But don’t hold your breath cuz I ain’t never coming back

Sincerely yours, Steven

Так, дивіться

Дозвольте мені розповісти вам про дитину на ім’я Стівен

У нього повільно закінчується те, у що можна вірити

Кожні пару місяців його мама залишає його

Без поважних причин його вітчим б’є

Друзів не так багато, колись їх було кілька

Але останнім часом вони не хочуть мати з ним нічого спільного

Завжди обідайте у туалетній кабінці

Він просто хоче почуватися нормально й знову бути крутим, так

Завжди почуваючись ізгоєм, він божеволіє відтоді, як помер його батько

Йому потрібні вказівки та поради, але замість цього

У нього є лише поломки та спогади про автокатастрофу

З кожним днем ​​стає все важче, якби він досі був поруч, усе було б

Гаразд

Тому що його батько завжди був світлом у кінці тунелю

Але тепер той самий проклятий тунель видається темним і сірим

Він мовчить у задній частині класу

А коли дзвонить, Стівен швидко поспішає додому

Перелякавшись до смерті, інші діти будуть надрати йому дупу під час довгої прогулянки додому

Тому що це сталося в минулому

Він звикає до чорних очей і жирних губ

Але все, що він має, — це фальшива посмішка та порізані зап’ястя

Бажав би, щоб він міг підійти до них і показати шрами

І скажи, що ти причина, чому я це зробив

Можливо, вони нарешті зрозуміють і повернуться до того, як це було раніше

почався

Але він просто трохи інший, тому над ним кепкують і б’ють

Так, це все лише розваги та ігри, їм наплювати, так

Його старшого брата немає поруч, у в’язниці й виходить із в’язниці, він тримається не з тим натовпом

Він все життя вживав кока-колу, курив траву, напивався, йому соромно

Ні, він не дуже гордий

Тепер його звички відбиваються на його маленького брата, так, але вгадайте що?

Він навіть не знав, що щоразу, коли він робив репліку

Кожен раз, коли він запалював джойнт

Щоразу, коли він робив постріл, він встановлював режим

Тож Стівен сидить у своїй кімнаті зараз кайфує

Двері замкнені, музика ввімкнена, з вимкненим світлом

Він просто бере ще один жетон, поки його кімната не наповниться димом

5-6-7 годин, поки він не нокаутує

Тепер він почав красти таблетки у мами

8-9-10 за раз, а тепер їх немає

І, можливо, на мить усі його проблеми зникнуть

Але високий також зникає через не дуже довго

І саме тоді це справді занурюється і саме тоді вражає його

Що ці прокляті ліки його не виправлять

Згорнувшись калачиком на підлозі, я більше не витримую

Тепер він розмовляє з Богом, тому що він єдиний, хто його отримує

Стоячи на колінах, дивлячись угору, не може перестати плакати

«Боже, я знаю, ми не розмовляли давно

Але цього разу ти мені дуже потрібен.

Будь ласка, допоможи мені, скажи щось

Просто дай мені знак, бо зараз я розвалююся і

Я не думаю, що можу це зробити.

Боже, дай мені сили

Щоб протягнути нею.

Скажіть мені, чи варто здаватися?

Я міг би покінчити з цим зараз

Я просто не знаю, чи вистачить у мене сміливості, щоб це зробити

Тому що має бути кращий спосіб, ніж самогубство

Спробуйте почекати до кінця, дайте часу, у вас все буде добре

Але це пройшло так довго, а я досі не міг позбутися

З усіх думок, які я відчуваю всередині.

Такий хворий, такий злий, такий божевільний

І до довершення ніхто про це навіть не знає»

Тоді він встав, витер сльози, підійшов до свого столу

І отримав ручку та блокнот

Він просто не бачив, як це стає краще

Тож холодної темної грудневої ночі Стівен точно знав, що йому потрібно робити

Але спочатку він сів і написав пару листів

Один йому вітчиму, інший йої матері

Пара – дітям у школу, одна – його брату

Несучи їм біль, який вони колись принесли йому

Краплі сльози на папері одна за одною

Так, я сподіваюся, що ви всі відчуваєте себе винними

Тому що зараз я зламаний, і ти не можеш мене вилікувати

І тепер ви всі співучасники вбивства

Кожен із вас підключився, щоб убити мене

Ось чому я пишу вам сьогодні ввечері

Це попрощатися і сказати, що я йду

Але не затримуй дихання, бо я ніколи не повернуся

З повагою, Стівен