Foggy Dew - Jag Panzer

I was down the glen one easter morn

To a city fair rode I

There armed lines of marching men

In squadrons passed me by

No pipe did hum

No battle drum did sound its loud tattoo

But the Angelus Bells o’er the Liffcy Swells

Rang out in the foggy dew

Proudly high in Dublin town

The hung out a flag of war

It was better to die neath an Irish sky

Than at Sulva or Sud el Bar

And from the plains of Royal Meath

Strong men came hurrying through

While Brittania’s huns with their long range guns

Sailed in through the foggy dew

Twas Britannia bade our Wild Geese go

That small nations might be free

But their lonely graves are by Sulva’s waves

Or the shore of the Great North Sea

Oh, had they died by Pearse’s side

Or fought with Cathal Brugha

Their names we will keep where the Fenians sleep

Neath the shroud of the foggy dew

Their bravest tell and the requiem bell

Rang mournfully and clear

For those who died that Eastertide

In the Spring time of the year

While the world did gaze with desp amaze

At those fearless men but few

Who bore the fight that freedom’s light

Might shine through the foggy dew

Одного великоднього ранку я був у долині

На міський ярмарок їхав я

Там озброєні черги маршируючих чоловіків

У ескадрильях проходив повз мене

Жодна труба не гула

Жоден бойовий барабан не звучав гучним татуюванням

Але дзвони Ангела над Ліффсі роздуваються

Пролунав у туманній росі

Гордо високо в Дубліні

Вивісили прапор війни

Краще померти під ірландським небом

Ніж у Sulva чи Sud el Bar

І з рівнин Роял Міт

Поспішали сильні чоловіки

У той час як Гуни Брітанії зі своїми далекобійними гарматами

Плинув крізь туманну росу

Twas Britannia попросила наших Диких Гусей піти

Щоб малі нації могли бути вільними

Але їхні самотні могили біля хвиль Сульви

Або берег Великого Північного моря

О, якби вони загинули на боці Пірса

Або бився з Каталом Бругою

Їхні імена ми збережемо там, де сплять феніани

Під пеленою туманної роси

Їхні найсміливіші розповідають і дзвінок-реквієм

Дзвонили скорботно й ясно

За тих, хто загинув на Великдень

У весну року

Тоді як світ дивився з відчайдушним подивом

На тих безстрашних чоловіків, але небагатьох

Хто поніс боротьбу з тим світлом свободи

Може сяяти крізь туманну росу