La belle vie - Jacques Prévert

Dans les ménageries

Il y a des animaux

Qui passent toute leur vie

Derrière des barreaux

Et nous, on est les frères

De ces pauvres bestiaux

On n’est pas à plaindre

On est à blâmer

On s’est laissés prendre

Qu’est-ce qu’on avait fait?

Enfants des corridors

Enfants des courants d’air

Le monde nous a foutus dehors

La vie nous a foutus en l’air

Notre mère, c’est la misère

Et notre père le bistrot

Élevés dans des tiroirs

En guise de berceaux

On nous a laissés choir

Tout seuls dans le ruisseau

Dès notre plus jeune âge

Parqués dans des prisons

Nous dormons dans des cages

Et nous tournons en rond

Sans voir le paysage

Sans chanter de chansons

On n’est pas à plaindre

On est à blâmer

On s’est laissés prendre

Qu’est-ce qu’on avait fait?

Enfants des corridors

Enfants des courants d’air

Le monde nous a foutus dehors

La vie nous a foutus en l’air

В звіринцях

Є тварини

Які проводять все своє життя

За гратами

А ми брати

З цієї бідної худоби

Ми не повинні скаржитися

Ми самі винні

Ми наздогнали

Що ми зробили?

Коридорні діти

Струхляві діти

Світ нас вигнав

Життя нас зіпсуло

Наша мати біда

А наш батько бістро

Підняті в ящиках

Як ліжечка

Нам залишилося падати

Зовсім один у потоці

З нашого наймолодшого віку

Припарковані в тюрмах

Ми спимо в клітках

І крутимося

Не бачачи краєвидів

Без співу пісень

Ми не повинні скаржитися

Ми самі винні

Ми наздогнали

Що ми зробили?

Коридорні діти

Струхляві діти

Світ нас вигнав

Життя нас зіпсуло