I Travel Home - Iyeoka

I travel home to remember the sound of morning

I choose the evening to pray I remember this as it is

For when the city returns

When the sound of the green-line trolley cars and skyscrapers

Surround my senses diminishing this version of my imagination

I will remember this

The silence and the night time

I will remember red sand on bare feet

My skin sticky glistening in the sun

My hair like untamed wool

I will remember the air thick of Africa

I will remember my mother in the night

And the children she cares for

I will see them once more as they play

Peeking at me from the crack in the doorway

I will remember my aunti-- her famous Jeloff rice

Asking me in flawless Ishan native tongue

«Ofure…Onegbe?»…How is everything… you're too skinny"

And I, struggling to keep up, clumsily responding

«Butayay aunti?»

That means, I don’t know what you just said

I will remember the market place

The women selling smoked corn and plantain

The taste of moy-moy and egusi

The sound of Doris pounding yam

Fresh oranges from the Arrimogiga farm

When Boston city lights mask the majesty of my favorite constellations

I will remember the moon…

Pregnant and smiling

Because I am a poet

As if she knows that I am

Invested enough to write about it

Perhaps because I am a poet

I will remember the unseen

The homeless and the beggars, the roadside wanderers

People just trying to survive

Children roadside selling cell phones and unwanted trinkets

I will remember the local roads

Beaten and eroded by rain and time

Huts built beside a 15 story hotel skyrise

So many having so much

Neighbors with others living with nothing

But the hand-me-downs on their backs

And the realities of poverty crushing their

Promises of tomorrow

I leave behind my rose colored glasses

In my grandfather’s village

Because when my plane finally lands back in Boston

I want to believe that Nigeria changes me every time

These moments teach me how to recognize what we take for granted

Constant electricity and clean water

Hospitals on every corner

The opportunity to rise beyond our native borders

These are the details that risk a fate of becoming lost or forgotten

Like sounds of the morning

For when the city returns

When the sound of the green-line trolley cars and skyscrapers

Surrounds my senses diminishing this version of my imagination

I will remember this

I need to remember this

Я їду додому, щоб згадати звук ранку

Я вибираю вечір, щоб помолитися, щоб пам’ятати це таким, яким воно є

Бо коли місто повернеться

Коли лунає зелена лінія тролейбусів і хмарочосів

Оточіть мої почуття, зменшуючи цю версію моєї уяви

Я запам’ятаю це

Тиша і ніч

Я запам’ятаю червоний пісок на босих ногах

Моя липка шкіра виблискує на сонці

Моє волосся, як неприборкана шерсть

Я запам’ятатиму повітря Африки

Уночі я буду згадувати свою матір

І дітей, про яких вона піклується

Я побачу їх ще раз, коли вони гратимуть

Дивиться на мене з щілини у дверях

Я пам’ятатиму свою тітку – її знаменитий рис Джелофф

Запитує мене бездоганною рідною мовою Ішана

«Офуре…Онегбе?»…Як усе… ти занадто худий»

А я, намагаючись не відставати, невміло відповідаю

«Бутая тітка?»

Це означає, що я не знаю, що ви щойно сказали

Я запам’ятаю ринок

Жінки продають копчену кукурудзу та подорожник

Смак мой-мой та егусі

Звук Доріс, що стукає ямсом

Свіжі апельсини з ферми Аррімогіга

Коли вогні міста Бостона маскують велич моїх улюблених сузір’їв

Я буду пам’ятати місяць…

Вагітна і усміхнена

Тому що я поет

Ніби вона знає, що я

Вклав достатньо, щоб написати про це

Можливо, тому, що я поет

Я запам’ятатиму невидиме

Бездомні й жебраки, придорожні мандрівники

Люди просто намагаються вижити

Діти на узбіччі продають мобільні телефони та непотрібні дрібнички

Я запам’ятаю місцеві дороги

Побитий і зруйнований дощем і часом

Хати, побудовані біля 15-поверхового готелю

У багатьох є так багато

Сусіди з іншими живуть ні з чим

Але на їхні спини

І реалії бідності нищить їх

Обіцянки завтрашнього дня

Я залишаю свої рожеві окуляри

У селі мого діда

Тому що коли мій літак нарешті приземлиться в Бостоні

Я хочу вірити, що Нігерія змінює мене щоразу

Ці моменти вчать мене як розпізнавати те, що ми  сприймаємо як належне

Постійна електрика та чиста вода

Лікарні на кожному розі

Можливість вийти за межі рідних кордонів

Це деталі, які ризикують загубити чи забути

Як звуки ранку

Бо коли місто повернеться

Коли лунає зелена лінія тролейбусів і хмарочосів

Оточує мої почуття, зменшуючи цю версію моєї уяви

Я запам’ятаю це

Мені потрібно запам’ятати це