Garden - Ivy Sole

I woke up amongst the leaves and made my way outside of Eden

As the wind forewarned of evening, even light takes time to sleep

As the sun began to flicker, I asked Father

Why he formed them in his figure from the dust beneath my feet and

Heaven opened up as if to answer

But this atmosphere’s too thick for me to capture explanations that he speaks

Like why have you forsaken your creation, clipped my wings and leave me naked

Like these small impatient beasts that you call man, but you named me son

Meanwhile, you give them choice but you gave me none

So I take it and run, to the nearest clearing where the shade comes from a tree

She sings to you but see, she’s calling to me

She feels my fire were human, I tell her take this and eat

Yeah you seem weary, but really, if it is peace that you seek, then you don’t

need me

I’m cursed and forever rotten in a bottomless pit

But you’re part of me, although you’re part of his rib

If you give it time, you’ll know

Everything that shines ain’t gold

But heaven’s in your mind & soul

But that’s fine with me

They didn’t mean to set me free, but the chains got sick of rusting,

restless rungs and heaving lungs, my chest a walking drum the beat

Of sun on skin and dandelion, I left the shackles in my mind behind,

the forest floor beneath my feet

The clearing up ahead, must be as good as up above, this heaven hollowed like

my heart, my inner tree

I run like all creation, hear the cadence of my muscles stretch and ache and

call for refuge, I’ve been sleep

Next to man or next to beast, next to god or next to master, all these

creatures blessed with faster ways to flee

A stranger in the shadows, could be friend or could be furnace, burning softly

with exactly what I need

Anything but Adam, every atom of my being set adrift with the persistence of a

dream

A compass pointing anywhere but paradise, a serpentine sonata willing to take

the lead

I didn’t ask for this, I’m soiled at the thought of growing old without my

basilisk

Our love is spoiled by asterisks and rotten apple remnants

In a garden where man fell only to rise again like Lazareth

This atlas we made from borrowed bones and kingdoms overthrown

I shed my skin and hope with you I make a home

But home is heaven,.

not this dirt we die on

This humble earth we lie on, this bare and battered skin we try on

That’s what I’m made of, playing clavicle a radical invention

Of whom I’m supposed to be afraid of

What are you afraid of?

God is what you’re made of

His hands are an extension of his brace that made to make love

So lets make love, so lets make love

So lets make love, lets make love

Я прокинувся серед листя й вийшов за межі Едему

Оскільки вітер передвіщав вечір, навіть світлу потрібен час, щоб заснути

Коли сонце почало  мерехтіти, я запитав Батька

Чому він сформував їх у своїй фігурі з пилу під моїми ногами і

Небо відкрилося, ніби щоб відповісти

Але ця атмосфера занадто густа для мене, щоб уловити пояснення, які він говорить

Наприклад, чому ти покинув своє творіння, підрізав мені крила й залишив мене голим

Як ці маленькі нетерплячі звірі, яких ти називаєш людиною, але ти назвав мене сином

Тим часом ви даєте їм вибір, а мені нічого

Тому я беру і і біжу до найближчої галявини, де тінь від дерева

Вона співає тобі, але бачиш, вона кличе мене

Вона вважає, що мій вогонь був людським, я кажу їй, візьми це й з’їж

Так, ти виглядаєш втомленим, але насправді, якщо ти шукаєш миру, то ні

потрібен мені

Я проклятий і навіки гнилий у бездонній ямі

Але ти частина мене, хоча ти частина його ребра

Якщо ви дасте час, ви дізнаєтеся

Все, що сяє, не золото

Але рай у вашому розумі й душі

Але мені це добре

Вони не хотіли звільнити мене, але ланцюги набридли іржавіти,

неспокійні стуки й тягнучі легені, мої груди — ходячий барабан

Сонця на шкірі й кульбаби, я залишив кайдани у своїй свідомості,

лісова підстилка під моїми ногами

Прояснення попереду має бути так само добре, як і вгорі, цей рай, поглиблений, як

моє серце, моє внутрішнє дерево

Я бігаю, як усі творіння, чую, як мої м’язи розтягуються й болять, і

клич у притулок, я спав

Поруч із людиною чи поруч із звіром, біля бога чи поруч із паном, усе це

істоти, наділені швидшими способами втечі

Незнайомець у тіні, може бути другом або може бути піччю, яка тихо горить

саме з тим, що мені потрібно

Будь-що, крім Адама, кожен атом мого істотування з наполегливістю

мріяти

Компас, що вказує куди завгодно, окрім раю, змієвидна соната, яку готова взяти

свинець

Я не просив цього, мене забруднила думка про старість без мого

василиск

Наша любов зіпсована зірочками та залишками гнилих яблук

У        саду , куди людина впала лише для того , щоб  воскреснути, як Лазарет

Цей атлас ми виготовили із позичених кісток і повалених королівств

Я скину мою шкуру і сподіваюся, що разом із вами я зроблю дім

Але дім — це рай.

не цей бруд, на якому ми вмираємо

Ця скромна земля, на якій ми лежимо, ця гола й потерта шкіра, яку ми приміряємо

Це те, з чого я створений, граю на ключиці — радикальний винахід

кого я маю боятися

чого ти боїшся?

Бог — це те, з чого ви створені

Його руки — це продовження його бандажа, за допомогою якого можна займатися коханням

Тож давайте займатися любов’ю, так давайте займатися любов’ю

Тож давайте займатися любов’ю, давайте займатися любов’ю