These Roots, These Branches - Iselia

As skyscraping trees cast shadows

there’s an uncomfortable and eerie stillness in the woods.

Past the branches and clouds

the moon hangs infinitely throughout the night.

Illuminating open fields

and sheding light into fearful eyes,

but it’ll only shine so far.

These roots tell tales that these branches will never hear.

And the peak of our limbs shed pale memories.

Like raindrops cascading down leaves

these memories will forever keep their place in time.

These trees are now silent

and this night it speaks.

Disregarding time the moon refuses to set.

Nothing bothers to acknowledge the existence of the sun

for it’ll never rise.

This night will forever persist.

Як хмарочоси дерева відкидають тіні

у лісі незручна й моторошна тиша.

Повз гілки і хмари

місяць висить нескінченно всю ніч.

Освітлення відкритих полів

і проливаючи світло в страшні очі,

але поки що вона сяятиме.

Ці коріння розповідають казки, які ці гілки ніколи не почують.

І вершина наших кінцівок проливає бліді спогади.

Наче краплі дощу, що спускаються вниз листя

ці спогади назавжди збережуть своє місце в часі.

Ці дерева тепер мовчать

і цієї ночі воно говорить.

Нехтуючи часом, місяць відмовляється заходити.

Ніщо не заважає визнати існування сонця

бо він ніколи не підніметься.

Ця ніч триватиме назавжди.