Tanca - Iosonouncane

Spoglie le rive, il sole

Schiassa contro gli scogli

Fame rinasce fame

Nella pietra e muore

Senza ricordi

Falce viene, si trascina nel sale

E il sale ancora

Scava sete nella sete

Tra i fischi del corno

Nel morso di un dolore

Nel cielo svuotato

Nelle cime bruciate il giorno risale il seme

Scopre le rive il sole

E nel mattino avrà

Nuova fame per arare il fondo

E alle cime bruciate ritornare

Rive lontane dagli occhi, rive lontane

E nella fame il seme

Il solco aperto dalle mani

È questo il figlio e andrà per mare

È questo l’uomo che cadrà

Dalle secche corre a riva

Per riportare il sole ai piedi del pianto

Quando il giorno scopre

Il solco nel sale

Nel solco la fame

Il canto che muore

E ritornerà

Per finire su un campo steso al sole

Spoglie le rive, il sole

Schiassa contro gli scogli

Fame ha trovato fame

Nella pietra e muore

Senza ricordi

Falce viene, si trascina nel sale

E il sale ancora

Batte sete sulla sete

Tra i fischi del corno

Nel morso di un dolore

Nel petto spogliato

Nelle cime bruciate il giorno risale il seme

Scopre le rive il sole

E nel mattino avrà

Nuova sete per arare il fondo

E dalle secche alla tanca illuminare

Rive lontane negli occhi, rive lontane

E nella sete il seme

Il cuore aperto tra le mani

È freddo il sonno

È grande il mare

È alto il giorno che cadrà

Dalle secche corre a riva

Per riportare il sole ai piedi del pianto

Quando il giorno scopre

Gli occhi nel sale

Negli occhi la fame

Un uomo che muore

E risplenderà

Di terra impastata e nera al sole

Береги голі, сонце

Schiassa на скелі

Голод народжується знову голодним

У камені і вмирає

Без спогадів

Коса приходить, волочиться в сіль

І знову сіль

Закопайте спрагу в спрагу

Між свистами валторни

В укусі болю

У порожньому небі

У верхівках спаленого дня сходить зернятко

Сонце відкриває береги

А вранці матиме

Новий голод орати дно

І повернутися до спалених вершин

Береги поза полем зору, береги далеко

А в голоді зернятко

Борозна відкривалася своїми руками

Це син і він піде в море

Це та людина, яка впаде

З мілководдя біжить до берега

Щоб повернути сонце до ніг сліз

Коли настане день

Жолобка в солі

Голод у борозні

Пісня, що вмирає

І воно повернеться

Потрапити на поле, простягнуте сонцем

Береги голі, сонце

Schiassa на скелі

Голод знайшли голодним

У камені і вмирає

Без спогадів

Коса приходить, волочиться в сіль

І знову сіль

Воно перемагає спрагу над спрагою

Між свистами валторни

В укусі болю

У роздягнених грудях

У верхівках спаленого дня сходить зернятко

Сонце відкриває береги

А вранці матиме

Нова жага орати дно

І від мілини до танки освітлюють

Далекі береги в очах, далекі береги

А в спразі зерно

Відкрите серце в твоїх руках

Сон холодний

Море велике

День, що впаде, високий

З мілководдя біжить до берега

Щоб повернути сонце до ніг сліз

Коли настане день

Очі в солі

Голод в очах

Людина, яка вмирає

І воно буде сяяти

З каламутної землі і чорної на сонці