Минусы - Invektiva

Я не развиваюсь не капельки-

Ты становишься похожа на сон с годами.

Сладкие слова, мы так часто плакали

И вечно будем помнить, что случилось с нами…

Я тебе подарил свою радость-

Ты мне отдала свои слезы.

Знаешь, когда ты начинаешь плакать,

В нашем саду распускаются розы…

И я Смешной урод с дырою в сердце

Ты С сердцем в комнате с забитой дверцей

Тихо

Зима поглотила наше тепло,

Как же нам повезло.

Нам повезло…

Растворюсь в том, что считаю памятью,

В глубине души ощущая все заново,

Может быть, я не должен был никогда плакать,

Но мне всех вокруг так безумно жалко.

Иногда я просто не понимаю,

Ради чего я с утра просыпаюсь,

Но ты же знаешь так безумно стараюсь

Забыть тебя, в себе разрываюсь!

Ты так хотела быть идеальной,

А я хотел быть всегда…

Все наши споры пусты и банальны.

В уголок губ я целую тебя.

Тихо плачем об одном и том же-

Этот ебаный мир не возможен без слез,

Постоянно чего-то становиться мало,

Умирает наш сад из прекрасных роз…

И я Смешной урод с дырою в сердце

Ты С сердцем в комнате с забитой дверцей

Тихо

Зима поглотила наше тепло,

Как же нам повезло.

Нам повезло…

И на миллиарды осколков

Разлетится мое сердце,

И все мое грустное счастье

В маленькой комнатке, с забитой дверцей.

Ты утром рано проснешься

От лучика солнца на свое лице.

Знаешь,

Я никогда не забуду

Того,

Что было в конце…

И я Смешной урод с дырою в сердце

Ты С сердцем в комнате с забитой дверцей

Тихо

Зима поглотила наше тепло,

Как же нам повезло.

Нам повезло…

Я не розвиваюсь не крапельки-

Ти стаєш схожою на сон з роками.

Солодкі слова, ми так часто плакали

І вічно пам'ятатимемо, що трапилося з нами.

Я тобі подарував свою радість-

Ти мені віддала свої сльози.

Знаєш, коли ти починаєш плакати,

У нашому саду розпускаються троянди...

І я Смішний виродок з діркою в серце

Ти з серцем в кімнаті із забитими дверцятами

Тихо

Зима поглинула наше тепло,

Як нам пощастило.

Нам пощастило…

Розчинюся в тому, що вважаю пам'яттю,

В глибині душі відчуваючи все наново,

Може, я не повинен був ніколи плакати,

Але мені всіх навколо так шалено шкода.

Іноді я просто не розумію,

Заради чого я з ранку прокидаюся,

Але ти ж знаєш так шалено намагаюсь

Забути тебе, в собі розриваюся!

Ти так хотіла бути ідеальною,

А я хотів бути завжди...

Всі наші суперечки порожні і банальні.

У куточок губ я цілую тебе.

Тихо плачемо про одному і тому ж-

Цей ебаний світ неможливий без сліз,

Постійно чогось ставати мало,

Вмирає наш сад з прекрасних троянд.

І я Смішний виродок з діркою в серце

Ти з серцем в кімнаті із забитими дверцятами

Тихо

Зима поглинула наше тепло,

Як нам пощастило.

Нам пощастило…

І на мільярди уламків

Розлетиться моє серце,

І все моє сумне щастя

У маленькій кімнатці, із забитими дверцятами.

Ти ранком рано прокинешся

Від лучка сонця на своє обличчя.

Знаєш,

Я ніколи не забуду

Того,

Що було в кінці...

І я Смішний виродок з діркою в серце

Ти з серцем в кімнаті із забитими дверцятами

Тихо

Зима поглинула наше тепло,

Як нам пощастило.

Нам пощастило…