Geri's Lament (When) - Intruder

Intro: You put me here where I don’t belong

My body’s old but my mind’s still strong

You’d not believe the things they put me through

It would be so different if they happened to you

Look around tell me what you see — pain, suffering, and misery

Lonely people who’ve been locked away

With no desire to live another day

Left to die, I wonder why?

We gave you the best years of our lives!

Don’t you see, you are me and soon it’s you they will despise

You don’t care, we don’t dare.

Who needs the hurt we’ll just pretend

All is right, day and night, you see a smile but our eyes say-

When-When will they end all their apathy

When-When will they open their eyes to see

When-When will they end the misery

When-When will he finally come for me

When!

Up at six, needle pricks, another day in hell’s begun

Someone cries, another dies, we play a game that can’t be won

Wet the bed, spoon fed, we relive our childhood again and again

And our sleep is no relief, for in our dreams we still cry-

I remember when we were young

No thought at all of what we would become

They sold us a dream-said we’d never die

But that was over sixty years ago

We’re so much older an now we know

That what they told us was only a lie!

Now we realize-what a surprise-everybody dies!

Everyday I sit and pray, when will you come and take me home

Where’s the love, from above, I feel so lost and all alone

I want to be young and free, not some fourth-class citizen

It won’t be long and I’ll be gone.

'Till then I’ll just keep wondering-

Please tell me when!

Вступ: ви поставили мене туди, де мені не місце

Моє тіло старе, але мій розум все ще сильний

Ви не повірите, через що вони мене довели

Це було б настільки іншим, якби вони трапилися з вами

Озирніться довкола, скажіть мені, що ви бачите — біль, страждання та нещастя

Самотні люди, які були замкнені

Без бажання прожити ще один день

Залишений помирати, цікаво, чому?

Ми подарували вам найкращі роки нашого життя!

Хіба ти не бачиш, ти – це я і незабаром це тебе будуть зневажати

Вам байдуже, ми не сміємо.

Кому потрібна біль, ми просто прикидаємося

Все добре, день і ніч ти бачиш посмішку, але наші очі говорять:

Коли-Коли вони закінчать всю свою апатію

Коли-Коли вони відкриють очі, щоб побачити

Коли-Коли вони закінчать нещастя

Коли-Коли він нарешті прийде за мною

Коли!

О шостій, уколи голкою, почався ще один день у пеклі

Хтось плаче, інший помирає, ми граємо в гру, в якій неможливо виграти

Мочимо ліжко, годуємо з ложки, ми знову і знову переживаємо своє дитинство

І наш сон не не полегшення, бо у наших снах ми досі плачемо...

Пам’ятаю, коли ми були молодими

Зовсім не думав, ким ми станемо

Вони продали нам мрію – сказали, що ми ніколи не помремо

Але це було понад шістдесят років тому

Ми набагато старші, а тепер знаємо

Те, що вони нам сказали, було лише брехнею!

Тепер ми усвідомлюємо, який сюрприз — всі вмирають!

Щодня я сиджу і молюся, коли ти прийдеш і відвезеш мене додому

Де любов, згори, я почуваюся таким втраченим і зовсім самотнім

Я хочу бути молодим і вільним, а не якимось громадянином четвертого класу

Це не буде довго, і мене не буде.

«До того часу я буду дивуватися...

Скажіть, будь ласка, коли!