Я выдержу всё - Intra Spelaeum

Слишком долго в сугробах копал павшим воинам могилы

С мясом ногти срывал до кости, рвал о корни ладони

Хоронил у забытых дорог, на чужих перекрестках

Слишком часто я в них умирал, оставаясь заложным

В черных ямах с гнилою водой нет моих отражений

Только раны всех тех, кто ушел на худом мертвом теле,

А в глазницах, где нет больше глаз — чернота и забвенье,

Эхо дикой постылой войны без тепла и надежды

Никаких утешений

Никаких больше слез

Только годы забвений

Только вечный мороз

Я вырежу сердце

Я выжгу глаза

Я останусь во мраке

Я пойду до конца!

… Я выдержу все!

Все их хрипы, их вопли и смерть я развеял по ветру

Ярким зимним цветком распустил на холмах и полянах

Я укрыл их гнилою листвой и безумными снами

И с рождением новой Луны пел им песни ночами…

Моя гибель лишь в песнях совы и дыхании ветра

В искалеченных грязных руках комья талого снега

Сплюну кровью на тающий лед и исчезну навечно

Пусть в речной полынье, наконец, встанет новое солнце!

Занадто довго в гуртах копав загиблим воїнам могили

З м'ясом нігті зривав до кістки, рвав про коріння долоні.

Ховав у забутих доріг, на чужих перехрестях

Занадто часто я вмирав, залишаючись заложним

У чорних ямах з гнилою водою немає моїх відбитків

Тільки рани всіх тих, хто пішов на худому мертвому тілі,

А в очках, де немає більше очей — чорнота і забуття,

Відлуння дикої похилої війни без тепла і надії

Жодних втіх

Ніяких більше сліз

Тільки роки забуть

Тільки вічний мороз

Я виріжу серце

Я випалю очі

Я залишусь у темряві

Я піду до кінця!

… Я витримаю все!

Всі їх хрипи, їх крики і смерть я розвіяв за вітром

Яскравою зимовою квіткою розпустив на пагорбах і галявинах

Я укрив їх гнилим листям і шаленими снами

І з народженням нового Місяця співав ім пісні ночами ...

Моя загибель лише в піснях сови і подиху вітру

У покалічених брудних руках груди талого снігу

Сплюну кров'ю на танутий лід і зникну надовго

Нехай у річковому ополонці, нарешті, встане нове сонце!