Dreamstreet Cafe - Interphase

She’s just a lone woman out on the sidewalk,

She strolls the alley past a dingy lampost,

Down luck man in weather tattered clothing,

Invites donation from lovely lady host.

Well travelled woman of the modern world,

Tell me now how far you’ve come,

The world so cold a melancholy marvel,

You’ve chosen down this street your race to run.

It’s just a lonely little cafe,

Down on Dreamstreet,

Where the in-crowd stakes a claim,

They would call their own,

Just a lonely little cafe,

Where all those people go…

Worldly man of business going nowhere,

Nine to five routine that’s how things run,

Can’t sit around and wait for things to happen,

He must find, happiness and fun.

Now this is where you’ll find this lonely traveller,

In the alleyway past the dingy lampost lane,

He’s come to find escape from all his daily problems,

His dream to bannish from his life all bane.

It’s just a lonely little cafe,

Down on Dreamstreet,

Where the in-crowd stakes a claim,

They would call their own,

Just a lonely little cafe,

Where all those people go…

Somewhere in the night down some old alley,

You’ll hear two heartbeats harmonize as one,

Lonely man and lonely woman find some pleasure,

They found their very own place in the sun.

And love last nowhere near the waning hours,

Reality of next day never fails,

So hold onto love wherever you may find it,

Cause the world outside of Dreamstreet’s tough as nails…

It’s just a lonely little cafe,

Down on Dreamstreet,

Where the in-crowd stakes a claim,

They would call their own,

Just a lonely little cafe,

Where all those people go…

Вона просто самотня жінка на тротуарі,

Вона прогулюється алеєю повз затуманений ліхтарний стовп,

Щаслива людина в пошарпаному одязі,

Запрошує пожертвувати від милої господині.

Жінка сучасного світу, яка багато подорожувала,

Скажи мені зараз, як далеко ти зайшов,

Світ такий холодний меланхолійне диво,

Ви вибрали цю вулицю, щоб пробігти.

Це просто самотнє маленьке кафе,

Внизу на Дрімстріт,

Де натовп заявляє претензію,

Своїми б назвали,

Просто самотнє маленьке кафе,

Куди йдуть усі ці люди…

Світський бізнесмен, який нікуди не йде,

З дев'яти до п'ятої рутина так все йде,

Не можу сидіти й чекати, поки щось станеться,

Він повинен знайти щастя та веселощі.

Тепер тут ви знайдете цього самотнього мандрівника,

У провулку повз брудну доріжку з ліхтарними стовпами,

Він прийшов, щоб знайти втечу від усіх своїх щоденних проблем,

Його мрія вигнати зі свого життя всіх банів.

Це просто самотнє маленьке кафе,

Внизу на Дрімстріт,

Де натовп заявляє претензію,

Своїми б назвали,

Просто самотнє маленьке кафе,

Куди йдуть усі ці люди…

Десь уночі на якомусь старому провулку,

Ви почуєте, як два серцебиття гармонізують як одне,

Самотній чоловік і самотня жінка знаходять задоволення,

Вони знайшли своє власне місце під сонцем.

І любов не триває до кінця,

Реальність наступного дня ніколи не підводить,

Тож тримайся любові, де б ти її не знайшов,

Тому що світ за межами Dreamstreet міцний, як цвяхи…

Це просто самотнє маленьке кафе,

Внизу на Дрімстріт,

Де натовп заявляє претензію,

Своїми б назвали,

Просто самотнє маленьке кафе,

Куди йдуть усі ці люди…