Ex Oblivione - Insision

Engaged in dreams

But the vision is more then it seems

Beyond this waste

Lies warm gardens that shines in their grace

-Take me there!

I’m so tired and broken

Over the oceans of dust

Beyond the memory-shores

-Give me a journey

An endless one

Beyond the mirror lake

And all of its horrors

And so he slept through this dream as a weeping child

Seeking an passage to this promised land

And so in the distance

He saw a cooping

And then a wall, all covered with ivy

-This is it!

I have arrived

Beyond this wall lies beauty for miles

In the wall was a door almost in gold

Thou he struggled with all his strength

The door were locked

-Why is this?

This cannot be

The door is locked

I have no key…

So came a voice whispering…

The voice came screaming…

-ZAKARION!

…Whispering

The voice came screaming…

ZAKARION!

Zakarion the dreamer’s town

In which he found the key

The bolt to the secret door

A drug to make him see…

…Far beyond this waste

So he travelled forth

Undid the gate and gazed into

What he thought was…

…Warm gardens that shined in their grace

Was now nothing, just emptiness and space

A thick silence and a smoothing embrace

As he stared into Chtus face…

His soul was drained

His mind was gone

As he drifted away

Into obliviones

Займається мріями

Але бачення більше, ніж здається

За межами цих відходів

Лежать теплі сади, що сяють у своїй благодаті

-Візьми мене туди!

Я такий втомлений і розбитий

Над океанами пилу

За берегами пам'яті

-Проведіть мені подорож

Нескінченний

За дзеркальним озером

І всі його жахи

І тому він проспав цей сон як плакача дитина

Шукаючи проходу до цієї обітованої землі

І так на віддаленні

Він бачив кочу

А потім стіна, вся вкрита плющем

-Так і є!

Я прибув

За цією стіною лежить краса на милі

У стіні були двері майже в золоті

З тобою він боровся з усієї сили

Двері були замкнені

-Чому це?

Цього не може бути

Двері зачинені

У мене немає ключа…

Тож пролунав голос, який шепотів…

Голос кричав…

-ЗАКАРІОН!

… Шепіт

Голос кричав…

ЗАКАРІОН!

Місто мрійника Закаріон

У якому він знайшов ключ

Засув до таємних дверей

Наркотик, щоб змусити його побачити…

...Далеко за межі цих відходів

Тож він помандрував далі

Відчинив ворота і подивився всередину

Те, що він вважав…

…Теплі сади, що сяяли своєю ласкою

Тепер було нічого, лише порожнеча й простір

Густа тиша і плавні обійми

Коли він дивився в обличчя Чтуса…

Його душа була виснажена

Його розум зник

Коли він відходив

У забуття