Wretched Like Me - Inquiry

Underneath the gun again, we are jumping ship

Pray for acceptance or wait for days to hold

Our heightened self importance

So call it what it is, call us what we are;

hopeless

Fearing the inevitable

And pulling our bedside manners to the grave

Foolishly claim: «we are all alive»

Pray for the living but they won’t listen

Dream for the dead and everything they have left

Sleep beside yourself so the pressure of loving something

Lulls you to the melody of our history’s replay

Keep your distance and learn to take it for granted

Constant exploration;

someday we’ll die young

Foundation only covers up but so much

Death and decay always finds it way

Why do we exist, leaving no trace, but a clue

Leave everything behind to exist alone

(I always find you)

Dangerously we think too little or nothing of ourselves

How did we make time an enemy?

The white noise eats away at our bones

As the needle spins and the IV drips

Gloom consumes the room, is this how we all give in?

Знову під прицілом ми перестрибуємо з корабля

Моліться про прийняття або чекайте кілька днів, щоб утриматися

Наша підвищена самозначущість

Тож називайте це як це є, називайте нас тем, як ми є є;

безнадійний

Страх неминучого

І тягне наші манери біля ліжка в могилу

Нерозумно стверджувати: «ми всі живі»

Моліться за живих, але вони не слухають

Сон про мертвих і все, що в них залишилося

Спіть поряд із собою, тому тиск любити щось

Заколисує вас під мелодію повторення нашої історії

Тримайте дистанцію та навчіться сприймати це як належне

Постійне дослідження;

колись ми помремо молодими

Тональний крем лише прикриває, але дуже багато

Смерть і розпад завжди знаходять шлях

Чому ми існуємо, залишаючи не слідів, а підказку

Залиште все позаду, щоб існувати наодинці

(Я завжди знаходжу тебе)

Небезпечно, що ми думаємо занадто мало або нічого про себе

Як ми зробили час ворогом?

Білий шум роз'їдає наші кістки

Коли голка обертається і крапельниця капає

Морок поглинає кімнату, невже так ми всі піддаємось?