The Last Incantation - Iniquity

A sorcerous existence aloft times innuendo

Erect on pinnacled powers crescendo

Endowed with longing for immemorial allure

A nigh-forgotten vestal grace bestowed death premature

In the despondency of my craft absolute

I’ll claim her back from 'neath cypress root

And venture descent down gulfs of crepuscular depths

Traversed, but by souls cursed, hellbound and unwept

By blood offering and commune ith the render of veils

Revealed was the dire path that leads on though the hells

Armed with resolve and hexian tools of the trade

A lone figure transcended the threshold of this stygian arcade

He endured tribulations of deathfiends vexed

Journey to ill-omened bottom ordealic perplexed

But at last his abysmal course took an end

In a place angels fear tread and legend portend

Cacophined by etheric familiars croon

Ensnared and absolved through blazing rune

Divulgations of necromantic revelations stargazed

Thundered the towering domes of charnel caves

With wizards shrewd, guile and cunning

Encircled by bloodsourced philtres bubbling

Amidst pentacular conjured preserve

Fabric of sepulchral reality was curved

Exempt from soil by cryptic verse

From death’s repose a spectral Venus stirs

As a blaze born on Hadean night

With skin of graven marble and eyes bright lazurite

A vision returned from beyond the grave

To an abandoned soul which longing gave

A geas to a realm unshoned by Praesepe

For here to reside forever in phantom shaded matrimony

Чарівне існування на висоті часів інсинуації

Зведено на крещендо найвищих сил

Наділений тугою за незапам'ятною привабливістю

Майже забута весталка дарувала передчасну смерть

У зневірі мого абсолюту

Я вимагаю її назад із «коріння кипариса».

І спробуйте спуститися вниз по затоках сухих глибин

Пройдений, але душами проклятими, прикутими до пекла й неоплаканими

Приношенням крові та причастянням, нанесенням завіс

Був відкритий жахливий шлях, який веде до пекла

Озброєні рішучістю та гексіанськими інструментами торгівлі

Самотня постать переступила поріг цієї стигійської аркади

Він пережив страждання відчутних смертельників

Збентежена подорож до зловісного дна

Але нарешті його бездонний курс закінчився

У місці ангели ступають страх і віщують легенди

Якофінований ефірними фамільярами наспівує

Захоплений і звільнений через палаючу руну

Розголошення некромантичних одкровень, які спостерігали за зірками

Загриміли високі куполи печер із склепом

З чарівниками кмітливими, підступними та хитрими

В оточенні пузирячих фільтрів із джерел крові

Серед п’ятизіркового заклинаного заповідника

Тканина гробної реальності була вигнута

Звільнений від ґрунту загадковим віршем

Від смертельного спокою ворушиться спектральна Венера

Як полум’я, що народилося в адейську ніч

З шкірою з гравованого мармуру та яскравими очима з лазуриту

З-за могили повернулося бачення

До покинутої душі, яку дала туга

Перехід у царство, яке не осяяло Пресепе

Щоб тут назавжди перебувати в примарному затіненому шлюбі