Saída - Ingles

Sente o olhar de quem se sente só…

Um abraço ata um nó.

Residente do redor

O sentimento faz morada e rege esse suor

Constante crise… Na falta do amor só sentem dó

Um quebranto de menor.

Sem presente no futuro

Desafoga o nó do peito sendo parte do tumulto

No olhar gera insulto, quando a mente é precipício

O medo cresce… e torna o sofrimento vitalício

Miséria é a sensação onde a frustração nos guia

O que machuca nos domina.

Tão intenso que vicia

É tão ruim quando o passado nos obriga a voltar

Tem coisa que só o momento justifica

Daqui, um tanto eu já chorei.

O quanto me feri

Só de olhar pra trás para as pessoas que amei

Mas só que não falhei, nem transgredi no que eu senti

Na sincera, me calei no medo de me ver cair

Um motivo pra seguir: A paixão de quem se encontra

Eu vi que ser livre é fazer parte da redoma

Na zona de conforto e solidão transborda o coma

Como se vê no olhar de quem doma?

O amor é das crianças… Onde a pureza não machuca

Aonde tudo é nobre e as ações não geram culpa

Uma ruga, tudo muda… Mesmo assim me poli

E quando errei, eu sei, pois quando me matei eu te feri

E senti… E se o tempo e tudo ainda existe

O sentimento é além do tempo.

E aqui dentro resiste

Não importa o quanto o choro em solidão em ti reside

Só perdõe… É o salto que liberta e nos redimi

E já por muitas vezes me senti assim

Sem tempo pra voltar, e longe de mim

Mas vi no olhar puro, nos confins de cada fim

Que eu sempre serei você, pois você é parte de mim

Me dê a mão…

Só o perdão que nos renova, o cultive dentro do seu

Coração…

Pra que tudo faça sentido sei que devo transcender

A razão

Vô no caminho do meio que trilha o peito que ama

Redenção

Assim os anos passam em vagões.

Densos

Transportes cheios conduzindo solidões

Corações cansados de mais um dia a sós

Com as convicções que não se contam em cifrões

É gente no meio de tudo…

Sente igual você o abatimento e o descaso do mundo

Estando aqui eu percebi

Que a única saída é respeitar, amar e sorrir

Відчуйте погляд того, хто почувається самотнім...

Обійми зав'язують вузол.

мешканець навколо

Почуття вселяється і керує цим потом

Постійна криза... За відсутності любові відчувають лише жалість

Незначне порушення.

Немає сьогодення в майбутньому

Розв’яжіть вузол у своїх грудях, ставши частиною сум’яття

Погляд породжує образи, а розум - скеля

Страх зростає... і робить страждання на все життя

Нещастя - це відчуття, куди нас веде розчарування

Те, що болить, домінує над нами.

Настільки інтенсивний, що викликає звикання

Дуже погано, коли минуле змушує повернутися назад

Є речі, які виправдовує лише мить

Звідси я трохи заплакав.

Як сильно мені було боляче

Просто озираючись на людей, яких я любив

Але я не зазнав невдачі і не переступив те, що почував

Чесно кажучи, я мовчав через страх побачити, як я впаду

Причина для наслідування: пристрасть тих, хто є

Я побачив, що бути вільним означає бути частиною купола

У зоні комфорту і самотності кома переповнюється

Як це побачити в очах приборкувача?

Любов до дітей... Де чистота не болить

Де все благородно і вчинки не породжують почуття провини

Зморшка, все міняється... Навіть так я відполірувався

І коли я був неправий, я знаю, тому що коли я вбив себе, я завдав тобі болю

І я відчув... Що, якщо час і все ще існує

Відчуття поза часом.

І тут воно чинить опір

Неважливо, скільки плачу від самотності в тобі

Просто пробач... Це стрибок, який звільняє і викупляє нас

І я відчував це багато разів

Не час повертатися, і далеко від мене

Але я бачив у чистому погляді, у межах кожного кінця

Що я завжди буду тобою, тому що ти частина мене

Дайте мені вашу руку…

Лише прощення, яке оновлює нас, плекайте його в собі

Серце…

Щоб усе мало сенс, я знаю, що мушу переступити

Причина

Я лечу по середній дорозі, що топче груди, які я люблю

викуп

Так роки летять у вагонах.

щільний

Повні транспорти їздові одиночки

Серця втомилися від ще одного дня на самоті

З переконаннями, які не можна порахувати в доларах

Люди в центрі всього...

Ви так само відчуваєте зневіру і зневагу світу

Перебуваючи тут я зрозумів

Що єдиний вихід - поважати, любити і посміхатися