Frágil - Ingles

Novos tempos onde nascem nossos filhos

O enredo… Passado em segredo, crescem os vícios

Mestra o artifício, magos em seus ofícios

Começa e termina nisso, seres regendo seus ritos

A questão de tudo, irmão, o que me remete:

Corações aflitos, eu e mais 100 Dona Helens

Aonde o plano cede, a fita que mais se repete

Entre todas nessa era, drama de uma mãe solteira (à vera…)

A esfera que me gera, onde me descobri

Entre o amor e a perda pisar, tendo a certeza

Da razão de andar só, mas sempre tê-la

E assim não revertê-la, com medo de perdê-la

É mais profundo, irmã, o ontem ainda é amanhã

Perceba, que necessitamos de você pra ter firmeza

Frágil, onde o olhar triste faz clamor…

Sem amor aqui tudo inflama mais ágil, irmão…

E no sentimento o mundo gira

Todo mundo vira boneco de argila

Na subida uns oscilam

E quem não sente só atrita com você

É tão visível que aqui todo mundo é frágil

Aqui tudo se assemelha.

O céu, pólen.

Nós, abelha

Multidão vendo o fio de luz da telha

Quebrada, eu presencio o nível, é incrível

O mais rude por aqui é o mais sensível

Fardo pesado, olhar cansado e de pele parda

Com o mundo nos ombros e as costas curvadas

Parece que foi sempre assim, se ferir pra viver

A fragilidade só nos ensina a rebater

Algo a se abster, a garrafa já torcida

No fim da tarde, na minha cidade a felixibilade

É o veneno como soro, invade, num pião sem fé

Sem saber por que fui bem aceito nessa margem

É aí que o plano morre, irmão

Na visão que a luz se abala na frente da escuridão

Frágil, onde o olhar triste faz clamor…

Sem amor aqui tudo inflama mais ágil, irmão…

Нові часи, де народжуються наші діти

Сюжет... Пройшов таємно, пороки ростуть

Опануйте майстерністю, чарівники у своїх ремеслах

Це починається і закінчується цим, істотами, які проводять свої обряди

Питання всього, брате, яке нагадує мені:

Неспокійні серця, я та ще 100 донь Хеленс

Там, де план поступається, стрічка повторюється найбільше

Серед усіх інших у цю епоху драма матері-одиначки (насправді...)

Сфера, яка породжує мене, де я відкрив себе

Переступаючи між коханням і втратою, будучи впевненим

Причина ходити сама, але завжди мати її

І, таким чином, не повертати його назад, боячись його втратити

Це глибше, сестро, вчора ще завтра

Зрозумійте, що нам потрібна ваша твердість

Тендітна, де сумний погляд змушує плакати...

Без любові тут все прудкіше запалюється, брате…

І в почутті світ перевертається

Кожен стає глиняною лялькою

На шляху вгору деякі коливаються

А ті, хто не відчуває, лише дратуються

Так видно, що тут усі тендітні

Тут все схоже.

Небо, пилок.

ми бджоли

Натовп дивиться на світловий дріт з черепиці

Кебрада, я свідок рівня, це неймовірно

Найгрубіший тут найчутливіший

Важкий тягар, втомлений вигляд і смаглява шкіра

Зі світом на плечах і зігнутою спиною

Здається, так було завжди, якщо шкодити собі, щоб жити

Крихкість лише вчить нас давати відсіч

Від чогось утриматися, вже закручена пляшка

В кінці дня, в моєму місті, щастя

Це отрута, як сироватка, вторгається, на невірну вершину

Не знаючи, чому мене добре прийняли на тому березі

Ось де план гине, брате

У видінні, яке світло тремтить проти темряви

Тендітна, де сумний погляд змушує плакати...

Без любові тут все прудкіше запалюється, брате…