La voleuse - Inglenook

J’ai oublié ma langue maternelle

Je suis condamnée aux syntaxes parallèles

Je me cache souvent dans des langues étrangères

J’aime sentir sur ma peau le poids de ces grammaires

Je vole les mots des autres comme un affamé volerait du pain

Je veux toutes les phrases, les belles, les fausses, et surtout celles qui ne

riment à rien

Je ne sais plus comment retrouver ma maison

Quand j’ai quitté mon pays, j’ai égaré mon nom

Ici, je me dissimule dans de drôles de costumes

Cousus de poussière et d'écume, de majuscules et de conjugaison

Je ne sais plus comment dire, comment faire, comment écrire

Ce que je suis peu à peu s'évapore

A défaut de mots pour dessiner mon corps

Je bâtirai dans un souvenir, mon refuge de soupirs

Ma demeure aux quatre vents pour attendre le printemps

Et dans cette maison de verre, pelotonnée contre l’hiver

Même si dehors il fait froid, j’entourerai de mes bras

Tout ce que l’on ne dit pas, tout ce que l’on garde en soi

Un jour ou l’autre le soleil aura passé

Ma peau autrefois féconde se sera fanée

Alors dans mes poches creuses je rangerai mes livres

Tout mon monde en miniature

Mes histoires et mes années

On ne saura plus vraiment distinguer ma voix de celle du vent

Mon ombre sur le sol glissera

Mais ai-je jamais été vraiment là?

Entre les lignes, tout bas, on ne chantera pas

La mélodie de mes pas

Trois petits tours et s’en va, elle s’envolera

La mélodie de mes pas

Я забув рідну мову

Я приречений на паралельний синтаксис

Я часто ховаюся в іноземних мовах

Мені подобається відчувати на своїй шкірі вагу цих граматик

Краду чужі слова, як голодний хліб

Я хочу всі речення, хороші, неправильні, а особливо ті, які ні

рима ні до чого

Я більше не знаю, як знайти свій дім

Коли я залишив свою країну, я втратив своє ім'я

Ось я ховаюся в смішних костюмах

Шитий пилом і накипом, великими літерами і відмінюванням

Я не знаю, як сказати, як зробити, як написати

Те, чим я є, повільно випаровується

За браком слів намалювати своє тіло

Я збудую в пам'яті, свій притулок зітхань

Мій дім на чотири вітри чекати весни

І в цьому скляному будинку, згорнувшись калачиком проти зими

Навіть якщо на вулиці холодно, я обгорнусь руками

Все, що ти не говориш, все, що ти тримаєш в собі

Колись сонце пройде

Моя колись родюча шкіра зів’яне

Тож у моїх порожнистих кишенях я буду зберігати свої книжки

Весь мій світ в мініатюрі

Мої історії і мої роки

Ви точно не зможете відрізнити мій голос від вітру

Моя тінь по землі сповзе

Але чи був я там насправді?

Між рядків, низько, не будемо співати

Мелодія моїх кроків

Три оберти і геть, вона полетить

Мелодія моїх кроків