Beneath the Mist - Inanimate Existence

Dreams of the promised land fade, leaving

Only pain, the memory grinds at his conscious

He’s bounded in paralysis, surrounded by blackened forms

Of the dead, from down below he stares at the sky

Beneath the mist the night overtakes

Washing away, leaving only pain

The memory grinds at his conscious

He’s bounded in paralysis, surrounded by blackened forms

Of the dead, from down below he stares at the sky

Beneath the mist the night overtakes

Washing away the essence of light

Light piercing through the shadow becomes dim

The dream fades as his eyes open

Harrowing winds graze across his face

His eyes are open, awakening beneath the mist

Of a far away land

His body blackened and burned

Erupted from volcanic fire and thrown into the sea

A stellar light through the veil

His eyes are open, awakening beneath the mist

Bleeding as he draws near, an assemblage of ancient priests

Surmonizing, they utter in tongues, staring back at him

Gouging veins, they feast upon the blood spilling from their wrists

Crimson blooming, they paint the ground in demonic emblems

His mind trapped inside the vortex of blood

Crawling forth from a burning nest

The dark lord emerges to the surface

Slithering upon his abdomen, he is

Bounded in paralysis, in front of the darkened king

Of the dead, from down below he stares at the sky

Beneath the mist the night overtakes

Washing away, leaving only pain

Beneath the mist the night overtakes

Washing away the essence of light

Light piercing through the shadow becomes dim

The dream fades as his eyes open

Harrowing winds graze across his face

His eyes are open, awakening beneath the mist

Of a far away land

His body blackened and burned

Erupted from volcanic fire and thrown into the sea

A stellar light through the veil

His eyes are open, awakening beneath the mist

Мрії про землю обітовану згасають, залишаються

Лише біль, пам’ять скреготить його свідомість

Він скований паралічем, оточений почорнілими формами

З мертвих знизу він дивиться на небо

Під туманом ніч наздоганяє

Змиваючи, залишаючи тільки біль

Пам’ять стирає його свідомість

Він скований паралічем, оточений почорнілими формами

З мертвих знизу він дивиться на небо

Під туманом ніч наздоганяє

Змивання сутності світла

Світло, що пронизує тінь, стає тьмяним

Сон згасає, коли його очі відкриваються

Страшні вітри пасуться по його обличчю

Його очі відкриті, прокидаючись під туманом

З далекої землі

Його тіло почорніло й горіло

Вивергався від вулканічного вогню і кинули в море

Зоряне світло крізь завісу

Його очі відкриті, прокидаючись під туманом

Стікає кров’ю, коли він наближається, група стародавніх жерців

Нагадуючи, вони вимовляють мовами, дивлячись на нього

Виколюючи вени, вони ласують кров’ю, що проливається з їхніх зап’ястя

Розквітаючи багряним кольором, вони малюють землю демонічними емблемами

Його розум застряг у вирі крові

Виповзає з палаючого гнізда

Темний лорд виходить на поверхню

Він ковзає на животі

Скутий у паралічі, перед темним королем

З мертвих знизу він дивиться на небо

Під туманом ніч наздоганяє

Змиваючи, залишаючи тільки біль

Під туманом ніч наздоганяє

Змивання сутності світла

Світло, що пронизує тінь, стає тьмяним

Сон згасає, коли його очі відкриваються

Страшні вітри пасуться по його обличчю

Його очі відкриті, прокидаючись під туманом

З далекої землі

Його тіло почорніло й горіло

Вивергався від вулканічного вогню і кинули в море

Зоряне світло крізь завісу

Його очі відкриті, прокидаючись під туманом