Lieb Vaterland, magst ruhig sein - In Extremo

Im Frühjahr, wenn die Blumen blühen

Ist es Zeit für mich zu ziehen

Der Flaum am Kinn, zu jung an Jahren

Die erste Liebe kaum erfahren

Für Ruhm und Ehr, fürs Vaterland

So ist mir auch vorm Tod nicht bang

Die Pflicht, sie ruft, auf in die Schlacht

Auf dass sie mich zum Manne macht

Nun zieh ich in ein fremdes Land

Hab das eigene kaum gekannt

Die Heimat schwindet Stück für Stück

Die Brüder kehrten nie zurück

Kanonendonner, Feuerschein

Werden meine Liebsten sein

Die Fahne flattert stolz im Wind

Das Herz pocht schnell, ich folge blind

Lieb Vaterland, magst ruhig sein

Ein jeder stirbt für sich allein

Ich bin klein, mein Herz ist rein

Kann niemand darin wohnen, nur der Tod allein

Das Säbelrasseln ist nicht mehr weit

Herrgott nochmal, jetzt wird es Zeit

Mutters Tränen sind mir leid

Der Waffenrock mein stolzes Kleid

Wir stürmen vor, die Herzen brennen

Und töten das, was wir nicht kennen

Hab sorglos all den Tod verlacht

Was hat die Welt aus mir gemacht?

Aus Schützengräben stöhnt es matt

Weh dem, der keine Freunde hat

Die Stiefel hart, die Wangen blass

Die Wunden rot, den Blick voll Hass

Auf blutgetränkter Erde dann

Bricht der Zweifel seinen Bann

Am Ende steht mir zu der Lohn

Es rollt mein Kopf vor deinen Thron

Навесні, коли розпускаються квіти

Чи пора мені рухатися

Пух на підборідді, занадто молодий у роках

Насилу пережила перше кохання

За славу й честь, за вітчизну

Тож смерті я теж не боюся

Обов'язок кличе до бою

Нехай вона зробить мене чоловіком

Зараз я переїжджаю в чужу країну

Я майже не знав своїх

Дім потроху зникає

Брати так і не повернулися

Гарматний грім, світло вогню

Будуть моїми коханими

Прапор гордо майорить на вітрі

Серце швидко б’ється, я сліпо слідую

Люба Вітчизно, будь спокійна

Кожен помирає сам за себе

Я маленький, моє серце чисте

Ніхто не може жити в ньому, тільки смерть одна

Не за горами брязкіт шаблі

Боже милостивий, тепер настав час

Пробачте за мамині сльози

Туніка моя горда сукня

Ми мчимось вперед, серця горять

І вбивати те, чого не знаємо

Недбало посміялися над усією смертю

Що з мене зробив світ?

З окопів доносяться слабкі стогони

Горе тому, хто не має друзів

Чоботи тверді, щоки бліді

Рани червоні, очі повні ненависті

Потім на залиту кров’ю землю

Сумнів розриває його чари

Зрештою, я маю право на свою зарплату

Моя голова котиться перед твоїм престолом