Savant - Iluvatar

They promised her a pocketful of fairy tales

an ordinary future through a rain of endless dust

his first felt moments melt themselves into dreams

locked away forever, let the sandman set them free

could he walk as tall as other men?

his tired mind had fallen to a place held in the past

Numbers were like bread to him, a walk in the park on sunday

a genius in agency

walked the long, thin line between hero and fallacy

taking his words so free

All the while, he’s carrying a light along the way

to brighten all around him, though darkness veils the day

unbeknownst to him he’s crawling through the haze

Forty years had come and gone away

temporarily clutching to the colors of blue and gray

keeping records of all he’s said and done

an idiot savant in everyone else’s eyes

Would you ever pray for me?

or carry my bags for me?

I’ve always been there for you.

I’ve walked the thin line between hero and fallacy

you’ve been taking my words so free.

would i call for them?

to follow my road, you’d last not long my friend

could i be wrong?

I’ll have the last laugh on you today.

I’ll walk on your heels as you’re walking away

a long time ago i wouldn’t have traveled so far

keep your eyes on the past and watch me walk through that door

too young to feel, too blind to look the other way

while i had gently fallen, i also thrust myself free

yes, i set myself free.

if i could be anywhere, i would be everywhere

that you could not pelt.

Вони обіцяли їй повну кишеню казок

звичайне майбутнє крізь дощ нескінченного пилу

його перші відчутні моменти тануть у мріях

замкнені назавжди, нехай піщана людина звільнить їх

чи міг би він ходити таким же високим, як інші чоловіки?

його втомлений розум упав на місце, яке займає минуле

Числа були для нього як хліб, прогулянка в парку в неділю

геній в агентстві

пройшов довгу тонку межу між героєм і оманою

сприймаючи його слова так вільно

Весь цей час він несе вогник по дорозі

щоб світлити все навколо, хоча темрява покриває день

сам того не підозрюючи, він повзе крізь туман

Сорок років пройшло і минуло

тимчасово тримаючись за кольори синього та сірого

ведення записів про все, що він сказав і зробив

ідіот вчений в очах усіх інших

Ти б колись молився за мене?

або нести мої сумки для мене?

Я завжди був поруч з тобою.

Я пройшов тонку межу між героєм і оманою

ти сприймав мої слова так вільно.

чи міг би я їх подзвонити?

йти моєю дорогою, ти не протримаєшся довго, мій друже

чи міг я помилятися?

Сьогодні я востаннє посміюся над тобою.

Я буду ходити за тобою по п’ятах, коли ти будеш йти

давним-давно я б не поїхав так далеко

дивіться, як я проходжу через ті двері

занадто молодий, щоб відчувати, занадто сліпий, щоб дивитися в інший бік

коли я м’яко впав, я також вивільнився

так, я звільнив себе.

якби я міг бути де завгодно, я був би скрізь

що ви не могли кинути.