Too Many Times - Illogic

Too many times I’ve cried piercing droplets stabbing Hobbits

Lurking in the murky depths of conscious without a clue

I continue to spew chunks of emcee lunch on the crowds of paper that gather at

the base of my pen

Grabbed the forbidden fruit and taste it again

Hugged the Tree of Life twice so in a sense, am I embracing sin?

Waiting in the waters of a wasted emotion, encased in a token I place on a

pedestal

Receiving standing ovation from mezzanine to the vestibule, in the balcony next

to you

Heckling life for a price

Beckoning grace to chase down shadows to be boxed and shipped to consumers

Rest my head on pillows to fumigate the spread of rumors

Of iris of the highest form, infect the social mainframe

Life and death are parallel states of exist but lack the same name

Do I have to meta-morph my identity to change things?

But those that stay sane are inferior

Ironic like descension only elevators

With verbs and nouns and sounds, I’m an interior decorator of mind-scape

While you people are just fish that can’t swim, drowning in rhyme’s lake,

y’all can’t swim

Drowning in rhyme’s lake

Too many times I cloaked my ideals

Too many times I let down my shield

Too many times I fell from this tree, not knowing what was under me and just

crushed an emcee

Too many times I went towards the light

Too many times I destroyed the mic

Too many times my life has been open

But I couldn’t receive until the stained glass was broken

Too many times I’ve wilded in the absence of direction

Stuck at the crossroad intersection, competing with my reflection

For sanity, up to my nose in frozen vanity

Chipping away at stone vultures

Melting ice sculptures down to puddles in which I

Splash splash icons 'til they’re dripping with verbiage

Subtle anarchy results in the capsize of the eye

Floating atop the liquidated plot of life’s screenplay

Searched the stack of needles for one strand of hay

‘cause it’s my person last week, just to expand today

You’re too lewd to be dragging, flying my altitude so look to land today

The forest of forgetfulness has ample space for thought-scape

Beautiful arrangements of scenery encompassing the mind-frame

Trapped in a picture game, leaving rhyme crumbs to find things

Smacked sand with five fingers 'til time stings

Come in the zone of my thoughts thrown to find King

I comb the zone of my thoughts thrown to find a king

Too many times I cloaked my ideals

Too many times I let down my shield

Too many times I fell from this tree, not knowing what was under me and just

crushed an emcee

Too many times I went towards the light

Too many times I destroyed the mic

Too many times my life has been open

But I couldn’t receive until the stained glass was broken

Too many times I’ve walked this continuous staircase alone

Wandering the topless abyss to find something

Winds blow attempting to topple the skyscraper I built upon this foundation of

beads of sweat

Killing myself to live, with microphone purpose

Talking to a hologram image within a half empty pandora’s box

Afraid to open and let loose the angelic demon it encompasses

Onto with the need to discover the brilliance

Held by the iron fist I rule with

And centrific force draws my perspective closer to knowledge

While the agnostic pilgrimage to my mind’s mecca enlightens me

Further and further and further along I walk

As the bare feet are cut by these thorns infecting the ground of this path

Further and further along I hope

Direction will find home in my city of ideas

Further and further and further along I listen

For my name to be yelled with the blare of the trumpet

Calling me to end these too many times I wait for that

Trumpet to call me to end these too many times, these too many times

Too many times I cloaked my ideals

Too many times I let down my shield

Too many times I fell from this tree, not knowing what was under me and just

crushed an emcee

Too many times I went towards the light

Too many times I destroyed the mic

Too many times my life has been open

But I couldn’t receive until the stained glass was broken

Занадто багато разів я плакав, як пронизливі краплі колять хоббітів

Таїться в темних глибинах свідомості без уявлення

Я продовжую викидати шматки обіду ведучого на натовпи паперу, які збираються в

основа мого ручки

Схопіть заборонений плід і спробуйте його знову

Двічі обійняв Дерево Життя, у певному сенсі, я обіймаю гріх?

Очікування у воді марних емоцій, укладених у символ, який я кладу на

постамент

Аплодисменти стоячи з антресолі до вестибюля, на балконі поруч

тобі

Неймовірне життя за ціну

Маючи благодать переслідувати тіні, щоб запакувати та відправити споживачам

Спершу голову на подушки, щоб не допустити поширення чуток

Від райдужної оболонки найвищої форми заражають соціальний мейнфрейм

Життя і смерть – це паралельні стани існування, але не мають однакової назви

Чи потрібно ме метаморфізувати свою ідентичність, щоб щось змінити?

Але ті, хто залишається при розумі, поступаються

Іронічно люблять спуск тільки ліфти

Завдяки дієсловам, іменникам і звукам я декоратор інтер’єру 

Поки ви, люди, просто риба, яка не вміє плавати, тоне в озері рими,

ви всі не вмієте плавати

Тоне в озері рим

Занадто багато разів я приховував свої ідеали

Занадто багато разів я опускав щит

Занадто багато разів я падав із цього дерева, не знаючи, що піді мною, і просто

розгромив ведучого

Занадто багато разів я йшов до світла

Занадто багато разів я знищував мікрофон

Занадто багато разів моє життя було відкритим

Але я не міг отримати, доки не розбили вітраж

Занадто багато разів я дивився через відсутність напрямку

Застряг на перехресті, змагаючись із моїм відображенням

Для розсудливості, до мого носа в замерзлому марнославстві

Зрубати кам’яних грифів

Скульптури, що тануть, аж до калюж, у яких я

Розливайте значки сплесків, поки вони не наповнюються багатослів’ям

Тонка анархія призводить до перевертання ока

Плаває на вершині ліквідованого сюжету життєвого сценарію

Шукав у купі голок одне пасмо сіна

тому що це моя особа минулого тижня, щоб розширитися сьогодні

Ти надто розпусний, щоб тягнути, летіти на моїй висоті, тож приземлиться сьогодні

У лісі забуття є достатньо місця для роздумів

Прекрасні аранжування декорацій, що охоплюють розум

Потрапивши в ігру-картинку, залишаючи крихти римування на пошук речей

Чмокав пісок п'ятьма пальцями, поки час не вколоти

Заходьте в зону моїх думок, щоб знайти Кінга

Я розчісую зону моїх думок, щоб знайти короля

Занадто багато разів я приховував свої ідеали

Занадто багато разів я опускав щит

Занадто багато разів я падав із цього дерева, не знаючи, що піді мною, і просто

розгромив ведучого

Занадто багато разів я йшов до світла

Занадто багато разів я знищував мікрофон

Занадто багато разів моє життя було відкритим

Але я не міг отримати, доки не розбили вітраж

Занадто багато разів я ходив цими безперервними сходами сам

Блукаючи топлес прірвою, щоб щось знайти

Вітри дмуть, намагаючись повалити хмарочос, який я побудував на цьому фундаменті

кульки поту

Вбиваю себе, щоб жити, з мікрофоном

Розмова із голограмним зображенням у напівпорожній скриньці Пандори

Боїться відкрити й випустити ангельського демона, якого охоплює

З потребою відкрити блиск

Утримується залізним кулаком, яким я правлю

А центрична сила наближає мою перспективу до знання

Тоді як паломництво агностиків до Мекки мого розуму просвітлює мене

Я йду все далі й далі

Бо босі ноги розсікають ці колючки, що вражають землю цього шляху

Сподіваюся, все далі й далі

Напрямок знайде дім у мому місті ідей

Я слухаю все далі й далі

Щоб моє ім’я викрикувалось із звуком труби

Занадто багато разів дзвонив мені, щоб закінчити це, я чекаю цього

Труба, щоб закликати мені закінчити це занадто багато разів, ці занадто багато разів

Занадто багато разів я приховував свої ідеали

Занадто багато разів я опускав щит

Занадто багато разів я падав із цього дерева, не знаючи, що піді мною, і просто

розгромив ведучого

Занадто багато разів я йшов до світла

Занадто багато разів я знищував мікрофон

Занадто багато разів моє життя було відкритим

Але я не міг отримати, доки не розбили вітраж