Hate in a Puddle - Illogic

I hate when it rains, cause in puddles I encounter this guy

Unable to give a rebuttal but swift as the pain flood his eyes

wonderin why he’s a gift with no purpose

A priceless one-of-a-kind piece that’s worthless

Grounded with no surface

And when he shows one, it’s a facade

Cause inside he fights feelings that he was mistake by God

I see his confusion and self-deception

Questions of relevance and intelligence

He holds an illusion of self-acceptance

that he shows to those outside lookin in He’s outside lookin in to his own life;

lookin for strength

to carry on as a pawn in this chess game of existance

In his mind he wants to go on to the dawn

and leave the stress that came with existance

Hopin in death he’ll find life

Cause as he lives, he roams the dark, tryin to find light

He’s made his heart so hard, he doesn’t even cry anymore

Cause he’s confronted sorrow frequently

His heart’s been broken frequently

It’s like he’s lost some part of him and just haven’t found it yet

So in his search, he’s left with nothin but questions and regret

All he wants to know is how one day, he’s content

and the next day he’s cryin

cause his life isn’t what he thought life meant

He just wants to be happy, with his love and all

But too often I get messages through telepathic calls

He’s askin me through a puddle what more must he endure to continue

But for some reason he knows he most endure to continue

When I walk past puddles, my reflection calls beggin me to answer his questions about life and his perceptions

and tell him why I hate him so much

And you wonder why I hate him so much?

Now when I walk past puddles, my reflection calls beggin me to answer his questions about life, and his perceptions

and tell him why I hate him so much

Damn, I wonder why I hate him so much

Why did I hate him so much?

I wondered, pondered on the question

What in my mind caused me to despise my reflection?

I didn’t know I just knew when I saw him, how I felt

and hated the fact that he had to play with the cards that he was dealt

He’s come in contact with some ill things that can’t be explained

Life’s extracted his energy to where the pain can’t be contained

So to me he comes, sheddin tears like skin

Intimate with some, only the ones he calls friends

If he even exists, he only exists in pain

It’s like his life is a myth

and he’s been blessed with the gift of shame, I mean

From birth to love he’s been betrayed

He’s an unknown in how to cope with that pain and dissapointment

he’s come to know as he’s grown

He feels he stands alone in this world of puddle images

And he awaits the time for when, time finishes

He tries to elevate thought, but he’s still chillin in the basement

Awaitin a rebirth of his soul as it fears it’s spiritual placement

God I pray you can give me a purpose or help me find it Cause on this narrow path of self-damnation, I can’t find it Is it somethin I need to know, some way I need to grow

to get out of this rut, God give me some self-trust

Love is somethin I’m lookin for but I’ve found it, or have I?

I wanna live but can I, or do I have to die to?

I try to, have life but my life seems kinda worthless

as I’m starin at this puddle

God I pray that you can give me a purpose or help me find it Cause on this narrow path of self-damnation, I can’t find it Is it somethin I need to know, some way I need to grow

to get out of this rut, God please give me some self-trust

Love is somethin I’m lookin for — thought I found it, or have I?

I wanna live but can I, or do I have to die to?

I try to, have life but my life seems kinda worthless

as I’m starin in this puddle

I sit alone in dismal silence

Peering into the eyes of my reflection

Wondering if his thoughts are adjacent to my own

What visions of eerie savagery

are passing if purity lurks in the mind of he who I mirror?

Lookin at him I am disgusted

He lacks beauty in all external areas

and internally he seems so confused

Perplexed with this conundrum of life

He proceeds to function or cope, lookin at it realistically

Esteem he lacks, in all areas of existance

Reason unknown

What is the cause of the lack of this self-acceptance?

I mean it seems like he needs constant assurance

Some type of ritual proof that he’s even worth the oxygen he breathes

A, light that shines upon him

Is his living in vein?

Does he have a purpose?

Answer — eternally unknown

Ненавиджу, коли йде дощ, бо в калюжах я зустрічаю цього хлопця

Не в змозі дати спростування, але швидко, коли біль заливає його очі

дивуйтеся, чому він подарунок без цілі

Безцінний, єдиний у своєму роді предмет, який нічого не варті

Заземлений без поверхні

А коли він показує один, це фасад

Бо всередині він бореться з почуттям, що він помилився Богом

Я бачу його розгубленість і самообман

Питання релевантності та інтелекту

Він тримає ілюзію самоприйняття

що він показує тим, хто дивиться всередину Він ззовні дивиться на своє життя;

шукати сили

продовжувати як пішка в цій шаховій грі існування

Подумки він хоче йти до світанку

і залишити стрес, який прийшов із існуванням

Сподівайтеся, що в смерті він знайде життя

Тому що поки він живе, він блукає в темряві, намагаючись знайти світло

Він зробив своє серце таким важким, що навіть не плаче

Тому що він часто стикається з горем

Його серце часто розбивається

Він ніби втратив частину себе і ще не знайшов її

Тож у своєму пошуку йому не залишається нічого, крім питань та жалю

Все, що він хоче знати, це як одного дня він буде задоволений

а наступного дня він плаче

тому що його життя не таке, як він вважав життя

Він просто хоче бути щасливим зі своєю любов’ю та всім іншим

Але дуже часто я отримую повідомлення за допомогою телепатичних дзвінків

Він запитує мене крізь калюжу, що йому ще потрібно витримати, щоб продовжити

Але чомусь він знає, що найбільше витримує продовження

Коли я проходжу повз калюжі, мої роздуми благають відповідати на його запитання про життя та його сприйняття

і скажіть йому, чому я так його ненавиджу

І ти дивуєшся, чому я так його ненавиджу?

Тепер, коли я проходжу повз калюжі, мої роздуми благають відповідати на його запитання про життя та його сприйняття

і скажіть йому, чому я так його ненавиджу

Блін, мені цікаво, чому я так його ненавиджу

Чому я так його ненавидів?

Я задумався, розмірковував над запитанням

Що в моїй думці змусило мене зневажати своє відображення?

Я не знав, я просто знав, коли бачив його, як я почувався

і ненавидів той факт, що він мусив грати з картами, які йому роздали

Він стикався з деякими хворобами, які неможливо пояснити

Життя витягло його енергію туди, де біль неможливо стримати

Тож до мене він приходить, проливаючи сльози, як шкіра

Інтимний з деякими, лише з тими, кого він називає друзями

Якщо він навіть існує, він існує лише в болі

Його життя ніби міф

я маю на увазі, він був наділений даром сорому

Від народження до кохання він був зраджений

Він не знає як впоратися з цим болем і розчаруванням

він дізнається, коли виріс

Він відчуває, що  стоїть один у цьому світі образів калюж

І він чекає часу, коли час закінчиться

Він намагається підняти думки, але все ще відпочиває у підвалі

Очікує відродження своєї душі, бо боїться свого духовного розміщення

Боже, я молюсь, ти можеш дати мені мету або допоможи мені знайти її Тому що на цій вузькій дорозі самоосудження я не можу знайти Чи це щось, що мені потрібно знати, якось мені потрібно вирости

щоб вийти з цієї колії, дай мені, Боже, трохи впевненості в собі

Кохання — це те, що я шукаю, але я знайшов його, чи так?

Я хочу жити, але чи можу я, чи я му померти для цього?

Я намагаюся мати життя, але моє життя здається марним

як я дивлюся на цю калюжу

Боже, я молюсь, щоб ти міг дати мені мету чи допоможи мені знайти бо бо на цій вузькій дорозі самоосуду я не можу знайти Це щось мені потрібно знати, якось мені потрібно вирости

щоб вийти з цієї колії, Боже, дай мені трохи впевненості в собі

Кохання — це те, що я шукаю — думав, що знайшов його, чи що так?

Я хочу жити, але чи можу я, чи я му померти для цього?

Я намагаюся мати життя, але моє життя здається марним

як я дивлюсь у цю калюжу

Я сиджу один у сухій тиші

Дивлячись в очі мого відображення

Цікаво, чи його думки суміжні з моїми

Які бачення моторошної дикості

минають, якщо чистота ховається у умі того кого я віддзеркалюю?

Дивлюсь на нього, мені огидно

Йому не вистачає краси в усіх зовнішніх сферах

і внутрішньо він здається таким розгубленим

Збентежений цією загадкою життя

Він працює або справляється, дивлячись на це реалістично

Поваги йому не вистачає в усіх сферах існування

Причина невідома

У чому причина відсутності цего самоприйняття?

Я маю на увазі, що, схоже, він потребує постійної впевненості

Якийсь ритуальний доказ того, що він навіть вартий кисню, яким дихає

А, світло, що сяє на нього

Невже його життя на цілі?

Чи є у нього ціль?

Відповідь — вічно невідомий