Sonbahar - Ilham

Dudaklarım kanar gidersin

İki rüyanın ortasında uykusuzluk hapsi

Kalbi mağlup eden özür cümlelerine tabi kaldım

O yüzden bu tamiri mümkünsüz halim asi

Dilimde nükteler yok artık elime kalan sahte bir vaha

Ziyan olurken hep mi sonbahar

Derdi neydi eylülün benimle onunla gitti hepsi

Sonlar hep sınırsız hüzne mazhar

İnsana bak

Bak bu talihim yara

Nerede sebep gülmek için göster artık onu bana

Hiç halim yok inan solan güllerinden solumaya

Yorgun argınım ve dargınım bütün yalanlara

Bu hiçlik ortasında güvenim kalmadığında

Dünyaları reddedip sığındım ölüm yalnızlığına

Alıştım şanssızlığıma şaşırmaktan usandım

Ben gözümü kapatmamıştım sen yeni uyandın

Ne gözümde korkusu ne ağzımda tortusu var bu hayatın

Bir elimde geçmişim dilimde küfür çok defa yenilmişim

Uçurumun kenarından seyre daldım İstanbul’u bütün gece

Halim yok mecalim yok söz vermedim ben gülmeye

Gülünecek bir şey yok

İçim sızlıyorken siz de gülmeyin

Dünyamı yakıp yıkıp gitmeyin

Fazla bir şey istememiştim dokunma demiştim

Şu yalnızlığım huzurluydu gelip bozma demiştim

Yaşanmazmış kimse için bakışım değişti

Senin suçun yok bu devrin kalbi delik deşikmiş

Ben böyle umutsuzluk girbadında yetiştim

Ne ben varolayım ne de sen beni değiştir

Faydasız cümleler inan vakit çok geç

Bende binlerce var sen de kendine bir dert seç

Ezber hayatlarınız hayatımdan ayıp

Yalnızlığın kurak çöllerindeyim uzağımdan geç

Мої губи будуть кровоточити

Безсоння посеред двох снів

Мені приносять сердечні вибачення

Тому цей мій непоправний стан бунтівний

Більше без жартів на моєму язиці, у мене залишився фальшивий оазис

Хіба завжди осінь, поки марніє

Що сталося у вересні, вона пішла зі мною і всіма ними

Кінці – це завжди нескінченний смуток

подивись на людину

Дивіться, це моє нещастя

Де причина посміхатися, покажи мені це

У мене немає настрою, повір мені, щоб дихати від твоїх зів’ялих троянд

Я втомився і ображений від усієї брехні

У цьому нікуди, коли я не маю впевненості

Я відкинув світи і знайшов притулок у самотності смерті

Я звик, я втомився дивуватися своєму нещастю

Я не заплющив очей, ти тільки прокинувся

У мене немає ані страху в очах, ані осаду в роті цього життя

Моє минуле в одній руці, лаяться на моєму язиці, я багато разів був переможений

Я всю ніч спостерігав за Стамбулом з краю скелі

У мене немає настрою, немає сил, я не обіцяв сміятися

немає над чим сміятися

Не смійся, коли мені боляче

Не спали мій світ і йди

Я не хотів багато, я сказав не чіпати

Моя самотність була спокійною, я сказав, не приходь і не ламай її

Змінив свій погляд на того, кого не було

Це не ваша вина, серце цієї епохи сповнене дір

Я виріс у такому вихорі відчаю

Ні я не існую, ні ти мене не змінюєш

Марні речення, повірте, вже пізно

У мене тисячі, ви самі обираєте проблему

Ваші запам'ятовані життя соромлять моє життя

Я в посушливих пустелях самотності, пройдіть повз мене