Til Tor Ulven (Søppelsolen) - Ihsahn

Som å søke beskyttelse mot mørke

i armene til et speil

hos den som kastet deg ut

fra din egen dyriske varme

siden er du siamesisk alene

med et nattlodd i hver av dine fire hender

det er ennå før drukningen

eller trekningen

August

plutselig fikk jeg øye på deg

inne i det forlatte kjøkkenet

et askebeger med en sammensnørt epleskrott

en sigarett stump en kirsebærstein

hvor mange dager eller uker

er det siden det falt så heraldisk på plass

et rundt blikkaskebeger med bunnen dekket av et svart kornete belegg

som gjor med vulkansk aske

det som roper i deg

roper ikke på deg

Mai

annsiktet en nisje

der står skuffen med det i deg som ennå gløder og varmer

når det er stille virker tyngeloven større

ingen frukt nå bare blomster

jeg tenker på et gult eple i regnet

det er spist

dyrene er spist og kommer igjen

vi blir ødelagt og kommer igjen

det som ikke kan se seg selv ser gjennom deg

Desember

tilfrossne fotspor

riller kvadrater kors fiskebeins mønster overstrødd med et tynt lag puddersnø

så kontrasten mellom de opphøyde og de lave partiene blir tydelig

der hvor mange individuelle spor møtes

flyter de sammen i en nesten enhetlig ruglette tekstur

overfloder av spor nærmer seg det sporløse igjen fra motsatt side

det som ikke kan skrike selv har ingen angst

det trenger ikke ditt skrik

som å søke beskyttelse mot mørke

i armene til et speil

hos den som kastet deg ut

fra din egen dyriske varme

siden er du siamesisk alene

med nattlodd i hver av dine fire hender

det er ennå før drukningen

eller trekningen

Як шукати захисту від темряви

в обіймах дзеркала

з тим, хто тебе вигнав

від власного тваринного тепла

оскільки ти один сіамець

з нічним квитком у кожній із чотирьох рук

це ще до утоплення

або жеребкування

серпень

раптом я помітив тебе

всередині покинутої кухні

попільничка з стисненою тушкою яблука

недопалок вишнева кісточка

скільки днів чи тижнів

невже так геральдично впала на місце

кругла жерстяна попільничка з дном, покритим чорним зернистим нальотом

що робить з вулканічним попелом

те, що кричить у тобі

не кричить на вас

Може

зіткнутися з нішою

є шухляда з тим, що все ще в тобі, що світиться і зігріває

коли тихо, закон гравітації здається більшим

немає фруктів тепер тільки квіти

Я думаю про жовте яблуко під дощем

його їдять

тварини з’їдені і приходять знову

ми знищені і прийдемо знову

те, що не може бачити себе, бачить крізь тебе

Грудень

замерзлі сліди

борозенки квадратів перехрестя візерунком ялинки присипають тонким шаром порошкового снігу

таким чином стає зрозумілим контраст між піднесеною і низькою частинами

де зустрічається багато окремих треків

вони зливаються в майже однорідну грубу текстуру

До безколісних знову з протилежного боку наближається велика кількість слідів

те, що навіть не може кричати, не має тривоги

йому не потрібен ваш крик

як пошук захисту від темряви

в обіймах дзеркала

з тим, хто тебе вигнав

від власного тваринного тепла

оскільки ти один сіамець

з нічними квитками в кожній із чотирьох рук

це ще до утоплення

або жеребкування