Telemark - Ihsahn

Hør, det hveser

Gjennom kjerr og kratt

Se furuskogene omriss

Mot månens bleke natt

Før den falmer i et skimmer

Der morgentåke sakte stiger opp

Som drømmevev fra elv og vann, og myrer

I hjertet av en furet, værbitt kropp

Men la deg ei forføre av dets ynde

Mangt et myrlik falt for vever huldresang

Om du så søkte rike harmonier

Spiller her kun ensomhetens monotone klang

Lik et rovdyr sakte temmes

Men aldri eies fullt og helt

For sønnavind og lovord fra det fjerne

Er vårt sinn og hjerte delt

Se deg aldri mer tilbake

Din tid har kommet for å dra

Se deg aldri mer tilbake

Nå vet du hvor jeg kommer fra

Som marg igjennom telers knokler

Strekker seg fra bukt og fjord

En egenrådighetens folkesjel

Mot fjell og vidde der i nord

Så la deg ei av sindigheten kverve

Det er bergvegg mellom oss du ikke ser

Reis så som gjest igjennom riket

Her inne er der ikke plass til fler

Se deg aldri mer tilbake

Nå som du vet hvor jeg kommer fra

Fra fjordgap, gjennom vinterkledde skoger Over tindens kalde, nakne topp

Med en puls av srtridig vilje, banker

Selve hjertet i en furet, værbitt kropp

Слухай, це шипить

Через кущі й кущі

Подивіться контур соснових лісів

Назустріч блідої місячної ночі

До того, як він згасне в мерехтіння

Де повільно піднімається ранковий туман

Як сон тканини з річки і води, і боліт

У серці борознисте, обвітрене тіло

Але не спокушайтеся її благодаттю

Багато миро впало за плетіння даниної пісні

Якщо ви тоді шукали багатих гармоній

Грає тут лише монотонний звук самотності

Як хижака повільно приручається

Але ніколи не належав повністю

За південний вітер і хвалу здалеку

Наш розум і серце розділені

Ніколи не озирайся

Прийшов твій час піти

Ніколи не озирайся

Тепер ти знаєш, звідки я

Як мозок крізь тілесні кістки

Простягається від затоки та фіорду

Народна душа сваволі

До гір і рівнин там на півночі

Тож нехай хтось із твоєї розсудливості задихнеться

Між нами стоїть кам’яна стіна, яку ви не бачите

Потім подорожуйте як гість по королівству

Тут немає місця для більшого

Ніколи не озирайся

Тепер, коли ти знаєш, звідки я

Від фіордових прогалин, через ліси, покриті зимою, Над холодною голою вершиною

З пульсом впертої волі, банки

Саме серце борознисте, обвітрене тіло