Облака - Игорь Сорин

По-доменным домам обрываються листья,

Обнажилась земля до рябиновой кисти.

Запрокинув башку чистотой упиваюсь,

Все гляжу и гляжу, все как-будто бы каюсь…

Облака.

счастливые вы наверняка облака…

Мне бы вас коснуться, слегка.

облака…

Унесите меня, облака …

Пока облака.

мне на землю пора …

И другого пути я пока, что не знаю,

Я куда-то иду, а мечты уплывают.

А по-небу летит журавлинная стая,

Забери ты меня, забери умоляю,

в облака, в облака …

Облака.

счастливые вы наверняка облака…

Мне бы вас коснуться, слегка.

облака…

Унесите меня, облака …

Пока облака.

мне на землю пора …

Эту осень опять нам оставила стая,

С веток листья летят, до зимы долетая,

Подниму воротник и уйду по аллее

Далеко-далеко.

Облака.

счастливые вы наверняка облака…

Мне бы вас коснуться, слегка.

облака…

Унесите меня, облака …

Пока облака.

мне на землю пора …

По-доменним будинкам обриваються листя,

Оголилася земля до рябинової кисті.

Закинувши голову чистотою впиваюся,

Все дивлюся і дивлюся, все начебто каюсь ...

Хмари.

щасливі ви напевно хмари…

Мені б торкнутися, злегка.

хмари…

Заберіть мене, хмари…

Поки що хмари.

мені на землю пора …

І іншого шляху я поки, що не знаю,

Я кудись йду, а мрії спливають.

А по-небу летить журавлина зграя,

Забери ти мене, забери благаю,

в хмари, в хмари …

Хмари.

щасливі ви напевно хмари…

Мені б торкнутися, злегка.

хмари…

Заберіть мене, хмари…

Поки що хмари.

мені на землю пора …

Цю осінь знову нам залишила зграя,

З віток листя летять, до зими долітаючи,

Підніму комір і піду по алеї

Далеко далеко.

Хмари.

щасливі ви напевно хмари…

Мені б торкнутися, злегка.

хмари…

Заберіть мене, хмари…

Поки що хмари.

мені на землю пора …