Алло, алло, Алёна - Игорь Иванов

Тебя считал я некрасивой

Толкнуть старался на катке.

Теперь сижу я, рот разинув,

Сижу я, рот разинув

Когда выходишь ты к доске

Не знаю что с тобой случилось,

Но точно знаю лишь одно -

Ты чудом вдруг переменилась,

Ты вдруг переменилась,

Как будто Золушка в кино.

"Але, Але, Алена" -

Звенят мне тихо листья клена

И, словно эхо, имя это я им твержу в ответ.

"Але, Але, Алена" -

Кричу я в трубку телефона,

Но лишь три слова слышу снова: "Алены дома нет"

Была ты раньше неприметной.

За шкаф я прятал твой пенал.

На переменках непременно,

Признаться, непременно,

Тебя нарочно задевал.

Не мог я прежде и представить,

Что задерешь ты кверху нос.

Не мог никто меня заставить,

Никто не мог заставить,

Чтоб я портфель девчонке нес.

"Але, Але, Алена" -

Звенят мне тихо листья клена

И, словно эхо, имя это я им твержу в ответ.

"Але, Але, Алена" -

Кричу я в трубку телефона,

Но лишь три слова слышу снова: "Алены дома нет"

Когда кончаются уроки,

Сплошные глупости творю.

Хоть нам совсем не по дороге,

Совсем не по дороге,

Иду я в сторону твою.

Не знаю что с тобой случилось,

Но точно знаю лишь одно -

Ты чудом вдруг переменилась,

Ты вдруг переменилась,

Как будто Золушка в кино.

"Але, Але, Алена" -

Звенят мне тихо листья клена

И, словно эхо, имя это я им твержу в ответ.

"Але, Але, Алена" -

Кричу я в трубку телефона,

Но лишь три слова слышу снова: "Алены дома нет"

Тебе вважав я некрасивою

Толкнути старався на ковзанці.

Тепер сиджу я, рота роззявивши,

Сиджу я, рота роззявивши

Коли виходиш до дошки

Не знаю, що з тобою трапилося,

Але точно знаю лише одне -

Ти дивом раптом змінилася,

Ти раптом змінилася,

Наче Попелюшка в кіно.

"Але, Але, Альона" -

Дзвонять мені тихо листя клена

І, наче луна, ім'я це я їм тверджу у відповідь.

"Але, Але, Альона" -

Кричу я в трубку телефону,

Але лише три слова чую знову: "Олени вдома немає"

Була ти раніше непримітною.

За шафу я ховав твій пенал.

На перервах обов'язково,

Зізнатися, неодмінно,

Тебе навмисне зачіпав.

Не міг я раніше й уявити,

Що задереш ти вгору ніс.

Не міг ніхто мене змусити,

Ніхто не міг змусити,

Щоб я портфель дівчинці ніс.

"Але, Але, Альона" -

Дзвонять мені тихо листя клена

І, наче луна, ім'я це я їм тверджу у відповідь.

"Але, Але, Альона" -

Кричу я в трубку телефону,

Але лише три слова чую знову: "Олени вдома немає"

Коли закінчуються уроки,

Суцільні дурниці творю.

Хоч нам зовсім не дорогою,

Зовсім не дорогою,

Іду я в бік твою.

Не знаю, що з тобою трапилося,

Але точно знаю лише одне -

Ти дивом раптом змінилася,

Ти раптом змінилася,

Наче Попелюшка в кіно.

"Але, Але, Альона" -

Дзвонять мені тихо листя клена

І, наче луна, ім'я це я їм тверджу у відповідь.

"Але, Але, Альона" -

Кричу я в трубку телефону,

Але лише три слова чую знову: "Олени вдома немає"