Дом переехал - Игорь Ильинский

Возле Каменного моста,

Где течет Москва-река,

Возле Каменного моста

Стала улица узка.

Там на улице заторы,

Там волнуются шоферы.

— Ох,— вздыхает постовой,

Дом мешает угловой!

Сёма долго не был дома —

Отдыхал в Артеке Сёма,

А потом он сел в вагон,

И в Москву вернулся он.

Вот знакомый поворот —

Но ни дома, ни ворот!

И стоит в испуге Сёма

И глаза руками трет.

Дом стоял

На этом месте!

Он пропал

С жильцами вместе!

— Где четвертый номер дома?

Он был виден за версту!

—

Говорит тревожно Сёма

Постовому на мосту.—

Возвратился я из Крыма,

Мне домой необходимо!

Где высокий серый дом?

У меня там мама в нем!

Постовой ответил Сёме:

— Вы мешали на пути,

Вас решили в вашем доме

В переулок отвезти.

Поищите за углом

И найдете этот дом.

Сёма шепчет со слезами:

— Может, я сошел с ума?

Вы мне, кажется, сказали,

Будто движутся дома?

Сёма бросился к соседям,

А соседи говорят:

— Мы все время, Сёма, едем,

Едем десять дней подряд.

Тихо едут стены эти,

И не бьются зеркала,

Едут вазочки в буфете,

Лампа в комнате цела.

— Ой,— обрадовался

Сёма,—

Значит, можно ехать

Дома?

Ну, тогда в деревню летом

Мы поедем в доме этом!

В гости к нам придет сосед:

«Ах!»— а дома… дома нет.

Я не выучу урока,

Я скажу учителям:

— Все учебники далеко:

Дом гуляет по полям.

Вместе с нами за дровами

Дом поедет прямо в лес.

Мы гулять — и дом за нами,

Мы домой — а дом… исчез.

Дом уехал в Ленинград

На Октябрьский парад.

Завтра утром, на рассвете,

Дом вернется, говорят.

Дом сказал перед уходом:

«Подождите перед входом,

Не бегите вслед за мной —

Я сегодня выходной».

— Нет,— решил сердито Сёма,

Дом не должен бегать сам!

Человек — хозяин дома,

Все вокруг послушно нам.

Захотим — и в море синем,

В синем небе поплывем!

Захотим —

И дом подвинем,

Если нам мешает дом!

Біля Кам'яного мосту,

Де тече Москва-ріка,

Біля Кам'яного мосту

Стала вулиця вузька.

Там на вулиці затори,

Там хвилюються шофери.

— Ох,— зітхає постовий,

Будинок заважає кутовий!

Сема довго не був удома.

Відпочивав в Артеку Сема,

А потім він сів у вагон,

І до Москви повернувся він.

Ось знайомий поворот

Але ні вдома, ні воріт!

І стоїть з переляку Сема

І очі руками тре.

Будинок стояв

На цьому місці!

Він зник

З мешканцями разом!

— Де ж четвертий номер будинку?

Він був видно за версту!

-

Говорить тривожно Сема

Постовому на мосту.

Повернувся я з Криму,

Мені додому треба!

Де високий сірий будинок?

У мене там мама у ньому!

Постовий відповів Семі:

- Ви заважали на дорозі,

Вас вирішили у вашому домі

У провулок відвезти.

Пошукайте за рогом

І знайдете цей будинок.

Сема шепоче зі сльозами:

— Може, я збожеволів?

Ви мені, здається, сказали,

Начебто рухаються вдома?

Сема кинувся до сусідів,

А сусіди кажуть:

— Ми весь час, Сема, їдемо,

Їдемо десять днів поспіль.

Тихо їдуть ці стіни,

І не б'ються дзеркала,

Їдуть вазочки в буфеті,

Лампа у кімнаті ціла.

— Ой,— зрадів

Сема,—

Отже, можна їхати

Вдома?

Ну, тоді до села влітку

Ми поїдемо у цьому домі!

У гості до нас прийде сусід:

"Ах!" - А вдома ... вдома немає.

Я не вивчу уроку,

Я скажу вчителям:

- Всі підручники далеко:

Будинок гуляє полями.

Разом із нами за дровами

Хата поїде прямо в ліс.

Ми гуляти - і будинок за нами,

Ми додому, а будинок… зник.

Будинок поїхав до Ленінграда

На Жовтневий парад.

Завтра вранці, на світанку,

Будинок повернеться, кажуть.

Дім сказав перед відходом:

«Почекайте перед входом,

Не біжіть слідом за мною

Я сьогодні вихідний».

— Ні,— сердито вирішив Сема,

Хата не повинна бігати сама!

Людина - господар будинку,

Все довкола слухняно нам.

Захочемо - і в морі синьому,

У синьому небі попливемо!

Захочемо

І будинок посунемо,

Якщо нам заважає будинок!