The Dawn - Ien Oblique

I feel closing time coming on again

When the night leaves you must leave too

I feel the loneliness coming on again

I feel so alone without you

I’ve learned to hate the daybreak

I hate the sun for stealing you away

Spending restless hours after you close my door

In a desolate room I’ll stay

I think the morning rains are the tears of the stars

Crying because you must go

I think the wicked dawn embraces better than me

When it steals you away and leaves me alone

I sense a heartbeat stronger

Than chains that will not free

A hunger that burns and curls within

The shyness I carefully tease

She leaves when the sun calls

Clings to the dewdrops

Existence is an evil thing

But with the dusk I lean toward a trust

That screams and cries and pulls me in

I think the morning rains are the tears of the stars

Crying because you must go

I think the wicked dawn embraces better than me

When it steals you away and leaves me alone

Я відчуваю, що час закриття знов наближається

Коли піде ніч, ти теж повинен піти

Я знову відчуваю самотність

Я відчуваю себе таким самотнім без тебе

Я навчився ненавидіти світанок

Я ненавиджу сонце за те, що воно вкрало тебе

Проводити неспокійні години після того, як ти зачинив мої двері

Я залишусь у пустій ​​кімнаті

Я думаю, що ранкові дощі – це сльози зірок

Плаче, бо треба йти

Мені здається, що злий світанок обіймає краще за мене

Коли це вкраде тебе і залишить мене в спокої

Я відчуваю серцебиття сильніше

Чим ланцюги, що не звільнять

Голод, який горить і згортає всередині

Сором’язливість, яку я обережно дражню

Вона йде, коли кличе сонце

Прилипає до крапель роси

Існування — це зло

Але з сутінками я схиляюся до довіри

Це кричить, плаче і втягує мене

Я думаю, що ранкові дощі – це сльози зірок

Плаче, бо треба йти

Мені здається, що злий світанок обіймає краще за мене

Коли це вкраде тебе і залишить мене в спокої