The Denial - Ice Ages

My eyes refuse to see

This pale sky filled with sorrow

The empty space we gain in melancholic dreams

My heart refused to count

The time I have till ending

To be a friend of dying leaves

My fate belongs the dark

This pain will leave no gashes

Closed eyes won’t ever see this pain

My lungs refuse to breath

And prefer suffocation

To never see this thing called life

Мої очі відмовляються бачити

Це бліде небо сповнене смутком

Порожній простір, який ми здобуваємо в меланхолійних мріях

Моє серце відмовилося рахувати

Час у мене до кінця

Бути другом листя, що вмирає

Моя доля належить темряві

Цей біль не залишить ранів

Закриті очі ніколи не побачать цього болю

Мої легені відмовляються дихати

І віддають перевагу задуху

Ніколи не бачити цього, що називається життям