Wither -

Imagination was crawling across the water

Across my head-cove

Afraid of what sight?

It mitigated valor, removed all courage, canceled my progress

And left me abashed

My walls were rising

And I’d not see them until my shadow was three times my size

O' how would I get back unscathed and unbroken?

-Unsure

And now, in this moment of paralled focus, we’d hold this trade

Deep in the crux of the ocean, she had awoken

Behold all her wonder!

I casted' my line

O' would she ever bite to taste the lure?

A shaky hand in place for the reel and turn

What my reflection turned into denies all of truth and burns

My soul?

Trapped by mirrors of fire!

The flames emanate the lie

And the way was shut

O' I am festering in misery!

Inner-strength's begun to wither

The path I walk’s been overgrown with vines and thorns

-Crushing all that grew

And strangling my truth til' I am barely breathing

-I've been doomed

Then lightning struck my brow

Raining daggers cut me down

But I did not let go…

I never would let go!

It cracked the sky

I could not—would not—should not be a hero

At sudden, breaching from the clouds

Another burst of brilliance

And in the crashing down, it split my vessel—overturned

And holding onto what was left had kept my faith secured

My god had shown his hand!

And the knives of rain came down

And the waves would lurch and swell

And any who crossed my way would think me all but sane

I cast again and watched it glissade through my fingers

Like caterpillars, tremoring outside the comfort of their chrysalis

Such metamorphosis took place here tonight

Уява повзала по воді

Через мою голову

Чого боїшся?

Це пом’якшило доблесть, позбавило від будь-якої мужності, скасувало мій прогрес

І залишив мене збентеженим

Мої стіни піднімалися

І я не бачив їх, поки моя тінь не була втричі більша за мене

О, як би я повернувся неушкодженим і неушкодженим?

-Не впевнений

І зараз, у цей момент паралельної уваги, ми проведемо цю торгівлю

У глибині океану вона прокинулася

Подивіться на все її диво!

Я вставив мою рядок

Чи кусає вона коли-небудь, щоб скуштувати приманку?

Трясна рука на місці для котушки та повороту

Те, у що перетворилося моє роздуми, заперечує всю правду і горить

Моя душа?

У пастці дзеркал вогню!

Полум’я випромінює брехню

І шлях був закритий

О, я гноїюся в бідності!

Внутрішня сила почала в’янути

Стежка, якою я йду, поросла виноградною лозою та терном

- Розтрощити все, що виросло

І задушив мою правду, поки я ледве дихаю

- Я був приречений

Тоді блискавка вдарила у моє чоло

Дощові кинджали порубали мене

Але я не відпускав…

Я б ніколи не відпустив!

Це розбило небо

Я не можу — не — не бути героєм

Раптово, вириваючи з хмар

Ще один сплеск блиску

І під час падіння він розколов мій судно — перекинувся

І тримаючись за те, що залишилося, моя віра збереглася

Мій бог показав свою руку!

І ножі дощу впали

І хвилі хилилися б і набухали

І кожен, хто перетнув мені дорогу, подумає, що я зовсім не розумний

Я знову кинув і спостерігав, як він ковзає крізь мої пальці

Як гусениці, що тремтять поза комфортом своєї лялечки

Сьогодні ввечері тут відбулася така метаморфоза