The Fortress - Human Fortress

Romuald was the golden child and embraced

His king died in coldest winters war

His castle burned with flames of greed and wild desire

It should be his amberdawn

Romuald’s hands covered his father’s eyes

The battle was lost and he had no time to cry

While he should stand steadfast his ground until he’d loose

And he’d face his amberdawn

Romuald chose the way

For glory to the brave

Ancient black and fire sin

The fortress burned in silent din

Amberdawn

Deceiving masks of the dogs of doom

Cathedral bells for his faithful tears

The saving grace, the smile on his face has condemned us To burn our amberdawn

Hail this wiseman with fire

With gold and with steel

There’s always one who will loose but will steal

He will steal the iron mask

Glory to the brave

Ancient black and fire sin

For glory to the brave

Ромуальд був золотою дитиною і його обійняли

Його король загинув у війні найхолодніших зим

Його замок горів полум’ям жадібності й дикого бажання

Це має бути його янтарний світанок

Руки Ромуальда закрили очі батька

Битва була програна, і він не мав часу плакати

У той час як він повинен твердо стояти на своєму, поки не втратить

І він зустріне свій бурштиновий світанок

Ромуальд вибрав шлях

На славу відважним

Давній чорний і вогняний гріх

Фортеця горіла в тихому гомоні

Янтарний світанок

Обманні маски псів суду

Соборні дзвони за його вірні сльози

Рятівна благодать, усмішка на його обличчі засудила нас Спалити наш бурштиновий світанок

Вітайте цього мудреця з вогнем

З золотом і зі сталлю

Завжди знайдеться той, хто програє, але вкраде

Він вкраде залізну маску

Слава мужнім

Давній чорний і вогняний гріх

На славу відважним