Came a Stranger - HR

Onto the wild, unriven plain,

There came a stranger of uncertain name,

Just who he was we’ve yet to find,

'Cause he left only shadows behind.

Did he win a hero’s crown,

Or are his deeds the sins that still now weigh us down,

And do the stains that lie across our lands,

Have their source in the blood on his hands.

And as the old men order up another round,

The questions once again rebound,

Through the nighttime they will argue and complain,

Though it’s only shadows remain,

Only the shadows that remain.

Do our tales his goodness show,

Or are they but the flowers that from the gravesoil grow,

Are they dreams we ourselves designed,

Weaving them from the shadows left behind.

And what lies at the legend’s core,

That which the shadows are now wrapping o’er,

Still I feel, if we could penetrate their shell,

There would be only shadows there as well

As if in a cave, I hear the songs of long ago,

Echo to silence down below,

Ever yet we thunder out the same refrain,

But we don’t touch the shadows that remain,

It is still but the shadows that remain.

Onto our wild unriven plain,

There came a stranger, our blessing or our bane,

And which he was we’ve yet to find,

For he left only shadows behind,

He left only shadows behind.

На дику, нерозбиту рівнину,

Прийшов незнайомець невідомого імені,

Ким він був, ми ще не знайдемо,

Тому що він залишив по собі лише тіні.

Чи виграв він корону героя,

Або ж його вчинки — це гріхи, які й досі обтяжують нас,

І зроби плями, що лежать на наших землях,

Нехай їх джерело в крові на його руках.

І коли старі замовляють ще один раунд,

Питання знову відкидаються,

Вночі вони будуть сперечатися і скаржитися,

Хоч залишилися тільки тіні,

Залишаються тільки тіні.

Чи показують наші казки його доброту,

Або це лише квіти, що ростуть із могильної землі,

Це мрії, які ми самі створили,

Плетаючи їх із залишеної тіні.

І що лежить в основі легенди,

Те, чим зараз огортають тіні,

Все-таки я відчуваю, якби ми проникли б їхню оболонку,

Там також були б лише тіні

Ніби в печері, я чую пісні давно,

Ехо, щоб затихнути внизу,

Все-таки ми вимовляємо той самий приспів,

Але ми не торкаємося тіней, які залишаються,

Залишаються лише тіні.

На нашу дику нерозбиту рівнину,

Прийшов незнайомець, наше благословення чи наше прокляття,

І яким він був, ми ще не знайдемо,

Бо він за собою залишив лише тіні,

Він за собою залишив лише тіні.