The Wrath of the Rain - Horslips

Ragged and rough in those sepia pages

Tear-streaked and fearful, alone

They were caught in the casual flash of the camera

A number, a name, do you know where they’ve gone?

They came with the faces of innocents

And they left with the bodies of men

They were out on the run

They were fleeing the wrath of the rain

Deadbeat with drifting, they scrambled ashore

And they ran from the spell of the sea

And they looked to tire past and drank to the future

And knew in their hearts it was never to be

Now some of them came from the stony lands

And some from the paths of the plain;

But every man was fleeing the wrath of the rain

Where have they gone to, those faded faces

Those fierce mustachioed men?

The women and boys and their tattered belongings

What has become of the loss and the pain?

I see them today on the streets of the city

We nod to each other again;

And I stand in their doorways to shelter

Awhile from the rain

Рвані й грубі на цих сторінках із сепією

Заплаканий і страшний, один

Вони були зловлені випадковим спалахом камери

Номер, ім’я, ви знаєте, куди вони поділися?

Вони прийшли з обличчями невинних

І вони пішли з тілами чоловіків

Вони бігали

Вони тікали від гніву дощу

Забиті дрейфом, вони вилізли на берег

І вони втекли від чарів моря

І вони дивилися, щоб втомити минуле і випили за майбутнє

І знали в їхніх серцях, що цього ніколи не буде

Тепер деякі з них прийшли з кам’янистих країв

А деякі зі шляхів рівнини;

Але кожен тікав від гніву дощу

Куди вони поділися, ці вицвілі обличчя

Ті люті вусаті чоловіки?

Жінки та хлопці та їхні пошарпані речі

Що сталося із втратою та болем?

Я бачу їх сьогодні на вулицях міста

Ми знову киваємо один одному;

І я стою в  їхніх дверях, щоб сховатися

На деякий час від дощу