The Opening - Himinbjorg

As a gleam appearing far away in the landscape, the time has come

As if this flame was the visual rendering of my sensations

As a presence which keeps my senses awaken, the process is on

As if something should happen here now, my reason has gone

As I would penetrate my own soul, I feel in my own stomach

It’s the moment which unfolds toward the infinite

It’s the moment that should have happened

That explains all the others

That’s always been there, which is the cause, the instant and the destination

It’s the moment when the curtain falls, it’s the moment when you face what you

are

We run naked in the forest, our heads are trimmed with antlers

Everything is now no more but an explosion of wailings

It’s ultimate animal frenzy, forest’s spirits tongue

Bodies move around and torn in a boundless violence

Que l’esprit des ancêtres prenne possession de moi

Qu’il me dirige et que rien d’autre ne soit

The tribe moves as an ensemble

Gesticulations are triggered by the same pulse

It’s the time when the setting reverses

Spirits become everything and people dissolve into intangibles

It’s the face of the forest’s spirit which makes an appearance

This incantation fills the whole universe

Cause we’re the children of the moon, the animal totally assumed

Cause we’re the children of the moon, She’s the mirror in which christians

don’t dare to look

She talks to us from deep inside our soul…

Як відблиск, що з’являється далеко в краєвиді, час настав

Ніби це полум’я було візуальним відображенням моїх відчуттів

Як присутність, яка тримає мої чуття пробудженими, процес увімкнено

Ніби тут щось має статися, моя причина зникла

Як би я проник у власну душу, я відчуваю у власному шлунку

Це момент, який розгортається до нескінченності

Це той момент, який мав статися

Це пояснює всі інші

Це завжди було, це причина, момент і призначення

Це момент, коли опускається завіса, це момент, коли ти стикаєшся з тим, що ти

є

Ми бігаємо лісом голі, наші голови обрізані рогами

Усе тепер не більше, як вибух голосінь

Це неперевершене божевілля тварин, язик лісових духів

Тіла рухаються і роздираються в безмежному насильстві

Que l’esprit des ancêtres prenne ownership de moi

Qu’il me dirige et que rien d’autre ne soit

Плем'я рухається як ансамбль

Жестикуляція запускається тим самим імпульсом

Це час, коли налаштування змінюється

Духи стають усім, а люди розчиняються в нематеріальному

Це обличчя лісового духу, який створює вид

Це заклинання наповнює весь всесвіт

Тому що ми діти місяця, тварина повністю припустила

Тому що ми діти місяця, Вона дзеркало, в якому християни

не смій дивитися

Вона розмовляє з нами з глибини нашої душі...