Geister - Henning Wehland

Neun Uhr dreißig und ich liege noch wach

Die Nacht schleicht sich heran, aber bringt keinen Schlaf

Meine Blicke folgen den Schatten an der Wand

Ich lausche Stimmen, die sind mir nur allzu bekannt

Da sind sie wieder, schleichen die Gänge entlang

Stoßen mir jede Nacht die Tassen aus meinem Schrank

Manche flüstern, manche zischen, manche schmiegen sich an

So nagen meine Geister jede Nacht an meinem Verstand

Da ist der Eine, der hat sich nie getraut

Und der Andere, der sich sein Leben verbaut

Doch der lauteste von allen — völlig aufgewühlt —

Fand nie die Worte, dir zu sagen, was er für dich fühlt

Ich werd' die Geister nicht los

Werd' meine Geister nicht mehr los

Ich werd' die Geister nicht los

Werd' meine Geister nie mehr los

Drei Uhr dreißig und wir sind immer noch wach

Schlaflos treibt es dich wie mich in unsre alte Bar

Bist du sie auch manchmal richtig leid, wie sie dich jammern und dich quälen

Darf ich dir meine Geister vorstellen:

Da ist der Eine, der hat Chancen verpasst

Und der Andere, der hat es einfach nicht gerafft

Doch der Lauteste von allen, der auf der Strecke blieb

Fand nie den Mut, dir zu sagen, dass er dich liebt

Ich werd' die Geister nicht los

Werd' meine Geister nicht mehr los

Ich werd' die Geister nicht los

Werd' meine Geister nie mehr los

Werd' meine Geister nie mehr los

Da ist noch einer, der der immer mit sich kämpft

Und der Andere, der mich in deine Richtung drängt

Doch der lauteste von allen — schlägt das Herz bis an die Brust —

Träumt heut' Nacht von deinen Lippen, aber hat sie nie geküsst

Ich werd' die Geister nicht los

Werd' meine Geister nicht mehr los

Ich werd' die Geister nicht los

Werd' meine Geister nie mehr los

Werd' meine Geister nie mehr los

Тридцять дев’ять, а я все ще не сплю

Закрадається ніч, але не дає сну

Мої очі стежать за тінями на стіні

Я слухаю голоси, які мені дуже знайомі

Ось вони знову, крадучись по проходах

Висовуйте чашки з моєї шафи щовечора

Хтось шепоче, хтось шипить, хтось притискається

Тож мій настрій щовечора гризе мій розум

Є той, хто ніколи не наважився

І той, хто заважає йому жити

Але найгучніший з них — повністю схвильований —

Ніколи не знайшов слів, щоб сказати вам, що він відчуває до вас

Я не можу позбутися привидів

Не можу позбутися своїх привидів

Я не можу позбутися привидів

Ніколи не позбавляйся моїх привидів

Три тридцять і ми ще не спимо

Без сну вас заганяють до нашого старого бару, як мене

Невже ви іноді втомилися від них, як вони скиглить і мучать вас

Дозвольте познайомити вас зі своїм настроєм:

Є той, хто упустив можливості

А інший просто не зрозумів

Але найгучніший з усіх, хто впав на узбіччі

Ніколи не знайшов сміливості сказати тобі, що він тебе любить

Я не можу позбутися привидів

Не можу позбутися своїх привидів

Я не можу позбутися привидів

Ніколи не позбавляйся моїх привидів

Ніколи не позбавляйся моїх привидів

Є ще один, який постійно бореться з собою

І той, хто штовхає мене в твій бік

Але найгучніше з усіх — серце б’ється в грудях —

Сьогодні ввечері мріяв про твої губи, але ніколи їх не цілував

Я не можу позбутися привидів

Не можу позбутися своїх привидів

Я не можу позбутися привидів

Ніколи не позбавляйся моїх привидів

Ніколи не позбавляйся моїх привидів