The Ballad of Nora Lee - Helldorado

Once upon a time there lived a lady young and fair

Raven hair and rosy cheeks and no one to compare

Daughter of a noble man in a little town

And her name was Nora Lee, and it was spoken all around

It’s told that she was courted by two men of different kin

One of them a shoemaker that made boots of lizard skin

The other was the sheriff in this little town

And he swore he’d marry her or else he’d put her in the ground

One night the moon was brightly shining in the sky

She went to see the shoemaker and with him she did lie

«You are my own true love» she whispered soft and low

But they’d been spied upon that night, and soon the sheriff he would know

Then came a cold and dark night and the wind was blowin' free

The sheriff and his men they tied poor Nora to a tree

Full of wickedness they stole her maidenhead

Then they stabbed her with a knife ‘till they were sure she was dead

Her body it was found the next day on the banks below

The news was heard and many hearts were filled with grief and woe

«The guilty one will soon be hung» the sheriff he did claim

And he called upon his men, the shoemaker to blame

The scaffold it was built and all the people gathered round

Just to watch that poor boy taken to his hangin' ground

The rope was tied around his neck for everyone to see

And as the hangman pulled the rope, then he would meet his Nora Lee

Колись давно жила дівчина, молода й гарна

Воронове волосся і рум’яні щоки – і немає з ким порівняти

Дочка знатного чоловіка в маленькому містечку

Її звали Нора Лі, і це розмовляли навколо

Кажуть, що до неї залицялися двоє чоловіків різної родини

Один із них — шевець, який виготовляв чоботи зі шкіри ящірки

Інший був шерифом у цьому маленькому містечку

І він присягнув, що одружиться з нею або заточить її в землю

Одного разу вночі на небі яскраво сяяв місяць

Вона пішла побачити шевця і з ним збрехала

«Ти моя власна справжня любов», — прошепотіла вона тихо й тихо

Але тієї ночі за ними помітили, і незабаром він дізнається шерифа

Потім настала холодна й темна ніч, і вітер був вільний

Шериф і його люди прив’язали бідолашну Нору до дерева

Сповнені злоби, вони вкрали її дівочу голову

Потім вони кололи її ножем, доки не переконалися, що вона мертва

Її тіло знайшли наступного дня на березі нижче

Звістка була почута і багато сердець сповнилися горем і горем

«Незабаром винного повісять», — на нього стверджував шериф

І він покликав своїх людей, звинувачувати шевця

Було побудовано ешафот, і всі люди зібралися навколо

Просто поспостерігати, як цього бідолашного хлопчика ведуть на його підвіску

Мотузка була прив’язана до його шиї, щоб усі бачили

І коли шибеник тягне за мотузку, він зустрічає свою Нору Лі