The Librarian - Hefner

He started to woo her in the most peculiar way

The librarian’s dress was a fawner shade of grey

The books he was to borrow he would surely never read

They had an intellectual calibre he hoped that she would see

He planned to take her home to bed some day

He’d smooth her goosebumped skin while she lay

But the unspoken thing they both knew

Whilst he’d dream of her often

She would forget in just ten minutes

Her beauty has not truly been seen until her beauty’s been seen by his tired

eyes

Her tears have not truly been dried until her tears have been dried on his

tired shirtsleeves

He’s beginning to irritate so she made him go away

The smallest cruellest insult she ignored his subtle ways

The deathly silence let him know his efforts were in vain

Did the words ever exist, and if so, could he find them?

He planned to take her home to bed some day

He’d smooth her goosebumped skin while she lay

But the unspoken thing they both knew

Whilst he’d dream of her often

She would forget in just ten minutes

Her beauty has not truly been seen until her beauty’s been seen by his tired

eyes

Her tears have not truly been dried until her tears have been dried on his

tired shirtsleeves

Her body has not truly been stripped until her clothes have been ripped by his

nailbitten fingers

Her beauty has not truly been seen until her beauty’s been seen by his tired

eyes

And oh, all the loneliest of nights, when he never held her tight,

he will never kiss her eyelids (x4)

Він почав домагатися до неї найдивовижніше

Сукня бібліотекарки була сірого відтінку

Книги, які він був позичити, напевно, ніколи б не прочитав

У них був інтелектуальний калібр, який він сподівався, що вона побачить

Він планував одного дня відвести її додому спати

Він розгладжував її мурашку шкіру, поки вона лежала

Але те невисловлене вони обоє знали

Хоча він часто мріяв про неї

Вона б забула всього за десять хвилин

Її красу по-справжньому не бачили, доки її красу не побачили втомлені

очі

Її сльози справді не висохли, доки її сльози не висохли на його

втомлені рукави сорочки

Він починає дратувати, тому вона змусила його піти

Найменшу найжорстокішу образу вона проігнорувала його тонкими способами

Смертельна тиша дала йому зрозуміти, що його зусилля марні

Чи існували коли-небудь ці слова, і якщо так, чи міг він знайти їх?

Він планував одного дня відвести її додому спати

Він розгладжував її мурашку шкіру, поки вона лежала

Але те невисловлене вони обоє знали

Хоча він часто мріяв про неї

Вона б забула всього за десять хвилин

Її красу по-справжньому не бачили, доки її красу не побачили втомлені

очі

Її сльози справді не висохли, доки її сльози не висохли на його

втомлені рукави сорочки

Її тіло по-справжньому не роздягали, доки його одяг не розірвав

обгризені пальці

Її красу по-справжньому не бачили, доки її красу не побачили втомлені

очі

І о, всі самі самотні ночі, коли він ніколи не тримав її міцно,

він ніколи не поцілує її повіки (x4)