Rüya - Hayki, Sevda, itaat

Şimdi bir ev düşün zerre gün ışığı girmiyor

İçinde bir adam ve kimse yaşadığını bilmiyor

Ne şiir ne roman ya da ne tütün ne duman

Teki göz yaşını silmiyor bi' küfür bi' dua

Kalktı yerinden, silahı saklı belinde

Aklı yerinde değil birisi çalmış elinden

Yazıp düşünmekten ağrıyan gözleri yorgun

Oysa tek sözü ölümdür onun, elleri korku

Geçip gider zaman deyip güldü pencereden bakarken

Satır satır tükettiği bir hayatı teybe takarken

Şimdi baş çevirmiş bu dünyaya, hayli dipte

Tavanda süründüğü bir örümcekle aynı dilde

Eşlik etti yalnızlığına karanlık ve yağmur bulutu

Uyudu, çocukluğunu kirli bahçelerde unutup

Eski pazar günlerinden kalma bir huzurdu aradığı

Eski bir yol düştügünde dizlerinin kanadığı

Hayat yüzünde bir yaraydı kahkahayla gizlediği

Kafeste bir saka, okuldan döndüğünde beslediği

Heyecanla beklediği baba, sokakta köklediği çocuk

Hayat hiç görmediği rüya…

Uyandım ve yoktu artık onuncu yıl marşları

İstasyonun altında gazozuna mahalle maçları

Hayat heyecanla beklediği baba, sokakta köklediği çocuk

Hayat hiç görmediği rüya…

Şimdi bir rüya düşün, dostum karanlığın olmadığı

Geçmişimdeki tüm değerlerindense kopmadığın

Gözlerin gördüğü ve kulakların duyduğu

Bi' mutluluk değil be kimsenin bi' hesap sormadığı

Korkusuz gözlerle yaşanan özlem

Bi' tek küfür barındırmayan o şairane sözler

Huzursa oynayıp da kırışmayan deste

Hiçbir çığlığınsa duyulmadığı yıkılmayan evler

Huzurlu çocukluğun resmedilmiş tabloda

Hüzün yok, gülümsemekti ailenle şart olan

Koştuğum sokaklar bugün yerinde olsalar

Gözün yaşarır der ki elinde bi' ton bi' bin kova

Koştuğunda bıkmayan ve yorulmayan dizler

Dilinde ezberlediğin çocuksu aynı beste

Dünden bugüne yaşadığın aynı özlem

Ailenden yadigar herşey hâlâ aynı gözde

Yalnızlık istenmedikçe olmayan bir rüya

Çiçekler solmadıkça bitmeyecek bir rüya

Renklerin silinmedikçe solmayacak bir rüya

Ve bir rüya düşün sonsuzluk içinde bir rüya

Hayat da belki söylediğin gibi bir rüya

Yaşanması gereken düşlediğin gibi bir rüya

İstediğin yönde eğer olmuyorsa bir rüya

Kâbusa gerek yok, gözünü aç ve uyan uykudan (kalk!)

Ama bir şeyler söylenebilecekse bana

Söylesinler duyayım ben

Ya da hissettiklerimize tercüman olsalar da

Olmasalar da sağırım ben

Bir rüya görür gördüğüyle yaşananlar arasında kalanlara

Bir rüya düşündürürler zorla, kararsızlık duymamı sağlayan

Bir rüya değil aslında bir dünya hissederiz değişime maruz

Gözümdeki dünya aslında bir rüya

Тепер подумайте про будинок, а не про йоту сонячного світла

Всередині людина, і ніхто не знає, що він живий

Ні поезії, ні романів, ні тютюну, ні диму

Не витираєш сліз, «богохульна» молитва

Він підвівся, заховавши пістолет у пояс

Він з глузду зійшов, хтось украв його з рук

Очі, що болять від письма й роздумів, втомлені

Але його єдине слово - смерть, його руки - страх

Він сказав, що час йде, і сміявся, дивлячись у вікно.

Записуючи своє життя, він споживав рядок за рядком

Тепер він повернув голову до цього світу, до самого дна

Тією ж мовою, що павук повзе по стелі

Темрява й дощова хмара супроводжували його самотність

Спав, забувши дитинство в брудних садах

Це був спокій, що залишився від старих недільних днів.

Коли впала стара дорога, твої коліна кровоточили

Життя було шрамом на обличчі, який він приховував сміхом

Щегол у клітці, якого годував, повертаючись зі школи.

Батько, якого вона чекала, дитина, яку вона викорінила на вулиці

Життя - це мрія, якої він ніколи не бачив...

Я прокинувся, а маршів десятої річниці більше не було

Сусідські сірники з газованою під станцією

Батько, якого чекає життя, дитина, яку він вкорінив на вулиці

Життя - це мрія, якої він ніколи не бачив...

А тепер уявіть собі сон, друже, де немає темряви

Ти не відірвався від усіх цінностей мого минулого

Що бачать очі і чують вуха

Це не щастя, ніхто не просить рахунка

Туга безстрашними очима

Ті поетичні слова, які не містять жодної лайки

Колода, яка грає спокійно і не мнуться

Будинки, які не руйнуються, де не чути криків

Ваше мирне дитинство на картині

Ніякого смутку, посмішка була обов’язковою у вашій родині

Якби вулиці, якими я бігав, були б на місці сьогодні

Очі заплачуть, кажеш, у руці тонна і тисяча відер

Коліна, які не втомлюються і не втомлюються під час бігу

Той самий дитячий твір, який ви запам’ятали своєю мовою

Та сама туга, яку ви мали від вчорашнього до сьогодні

Усе з вашої родини залишається таким самим улюбленим

Самотність — мрія, якої не хочеться

Мрія, яка не закінчиться, поки квіти не в’януть

Мрія, яка не згасне, якщо твої кольори не стерті

І уявіть собі мрію, мрію у вічності

Життя - це теж мрія, як ти сказав, можливо

Це мрія, як ти мрієш, яку потрібно жити

Мрія, якщо це відбувається не в тому напрямку, в якому ви хочете

Не треба кошмарів, відкрийте очі і прокиньтеся (встаньте!)

Але якщо мені щось можна сказати

Дай мені почути, як ти скажеш

Або навіть якщо вони є інтерпретаторами того, що ми відчуваємо

Навіть якщо їх немає, я глухий

Тим, хто застряг між побаченим і тим, що сталося.

Вони змушують мене думати про мрію, яка змушує мене відчувати себе нерішучим

Ми відчуваємо, що світ, а не сон, схильний до змін

Світ в моїх очах насправді мрія