Travesty - Haste The Day

I am spent and with death you paid my ransom

For the witness of your word

To bring them in, the jackal’s sin

Oh, the eyes of death are upon me

And the watchman takes his toll

If the river will run dry it will never take us home

With idle minds we grew unconscious as the hunter stalks his prey

His eyes, his eyes are locked on me

You cover the darkest part of me

With a look that’s sure to set the captives free

Oh, make way for I am not the redeemer

Nor do the mountains fall in my name

But with slightest cry, my hunter

You will fail to reach your prey

Still with idle minds unconscious

As the hunter stalks his prey

His eyes, his eyes are locked on me

You cover the darkest part of me

With a look that’s sure to set the captives free

With love that the blindest eyes will see

You cover the darkest part of me

As I am met with travesty

And I am broken and I am empty

And through it all I can see your face

With words unspoken I hear your voice

I see the hand, the hand that writes it all

You’ve called the wind to show its worth

You’ve called the sun to brag about its warmth

Because you are the writer

Because you are the soul of the world

You cover the darkest part of me

With a look that’s sure to set the captives free

With love that the blindest eyes will see

You cover the darkest part of me

Because you are the writer

Because you are the writer

Я витрачений, і смертю ви заплатили мій викуп

Для свідчення Твого слова

Ввести їх — гріх шакала

О, очі смерті на мене

І сторож бере своє

Якщо річка пересохне, вона ніколи не приведе нас додому

З непрацюючим розумом ми втратили свідомість, коли мисливець переслідує свою здобич

Його очі, його очі прикуті до мене

Ти покриваєш найтемнішу частину мене

З виглядом, який обов’язково звільнить полонених

О, дай дорогу тому, що я не викупитель

І гори не падають на моє ім’я

Але з найменшим криком, мій мисливець

Вам не вдасться дістатися до жертви

Все ще без свідомості

Мисливець переслідує свою здобич

Його очі, його очі прикуті до мене

Ти покриваєш найтемнішу частину мене

З виглядом, який обов’язково звільнить полонених

З любов’ю, яку побачать найсліпіші очі

Ти покриваєш найтемнішу частину мене

Оскільки я зустрічаю пародію

І я розбитий і порожній

І крізь все це я бачу твоє обличчя

З невимовними словами я чую твій голос

Я бачу руку, руку, яка все це пише

Ви покликали вітер, щоб показати його цінність

Ви покликали сонце, щоб похвалитися його теплом

Тому що ви – письменник

Тому що ви душа світу

Ти покриваєш найтемнішу частину мене

З виглядом, який обов’язково звільнить полонених

З любов’ю, яку побачать найсліпіші очі

Ти покриваєш найтемнішу частину мене

Тому що ви – письменник

Тому що ви – письменник