The Hobo's Last Rider - Hank Snow

One dark and stormy night while riding down the line;

Railroad Bill, the engineer said, «Boy, we’ll have to fly!»

We’ve got to be on time, to meet old Number Four

So sling the coal, we’ll make it, boy, or never ride no more

While in the rear boxcar, a lonely hobo lay

Heading for his mother dear, who on her death-bed lay;

He raised a weary hand, to brush away a tear

Not knowing his last drive was run, and Fate was drawing near

When through the darkened night, a headlight bright did gleam

O’er the roar of rolling wheels, a whistle load did scream;

As down around the curve, the mighty train did roar

With black smoke rolling from the stack, came Flyer Number Four

Then came an awful crash!

Their last long drive was run

On the track the hobo lay, his days of life were done;

And as the golden sun, sank slowly to the west

His dear old mother gently smiled, and closed her eyes in death

Одна темна і бурхлива ніч під час їзди по лінії;

Залізничний Білл, інженер сказав: «Хлопче, нам доведеться летіти!»

Ми повинні встигнути вчасно, щоб зустріти старого номеру чотири

Тож киньте вугілля, ми впораємося, хлопче, або ніколи більше не їздитимемо

У задньому вагоні лежав самотній бродяга

Йде до рідної матері, яка лежала на смертному ложі;

Він підняв втомлену руку, щоб змахнути сльозу

Не знаючи, що його останній драйв запущений, і доля наближалася

Коли крізь темну ніч, яскрава фара сяяла

Поміж гуркотом, що котяться колеса, заверещав свист;

Унизу на повороті могутній потяг заревів

З чорним димом, що повалив із купи, прийшов листівка номер чотири

Потім стався жахливий збій!

Їхня остання довга поїздка була запущена

На доріжці лежав бродяга, дні його життя пройшли;

І як золоте сонце, повільно опускалось на захід

Його люба стара мати ніжно посміхнулася й заплющила очі від смерті