Hon syndrast - Hamferð

«Knús hendan klettin»

Ein bøn sum skot upp í ský

Tað loypir fyri oman

Svíður fyri niðan

Látur lokkar og stirðir

Slær eftirljóð um vøll

Ørligir skuggar sveima

Høgga flísar av vitskustólpa

Tess syrgna leivd eitt gnaga bein

Eitt tekin um hvat einaferð var

Týnd er ilskan

Og skríggjandi óttin etur líkið

Í vøkstri nærum spreingir út í geyl

Rætt fram ressast klettur hóttandi

Hátt reisast úr skorpu hallir steyrar

Svangir við línhvítum holdi í væntu

Varliga berist tú fram

Gátukraft ósædd

Skjót títt fjøtursbrá

Lat ei iljar teg loysa kletti frá

Stóðu av varrum mínum eiðir

Teir í neyðini vilja ei ásanna mítt fall

Glotti á grótodd

Kroppur, sveiptur í alduplaggi

Lívleyst dettur út í tóman heim

Brot, slintrur og álir

Hvirla í reyðum gosi

Fryst títt fjøtursbrá

Mundu iljar teg loysa kletti frá

Hátt av varrum mínum eiðir

Teir í neyðini vilja ei ásanna títt fall

«Обійми на скелі»

Одна молитва кілька пострілів у хмарі

Tað loypir для Оману

Згоріти внизу

Дозволяє завиватися і зміцнюватися

Вражає вірш про поле

Бідні тіні ширяють

Рублені плитки стовпа мудрості

Тесс сумувала, коли одна згризла кістку

Одне про те, що таке подорож в один бік

Злість втрачена

І крик страх з’їдає труп

Під час росту тріщини підживлюються в гнізда

Обговорювали загрозу зростаючої скелі

Високо зведені з кори палаци стейрар

Голодні до блідо-білого м’яса в очікуванні

Ви приїжджаєте обережно

Невидима загадка

Швидкі часті кайдани

Нехай жодна нога не розслабляє камінь

Я присягнув

Ті, хто потребує, не хочуть, щоб мої сокири впали

Grotti on grótodd

Тіло, загорнене в шматок тканини

Неживий потрапляє в порожній світ

Фрагменти, ламелі та алюміній

Закручується в червоній содовій

Замерзлі часті кайдани

Пам'ятайте, що підошви розпушують каміння

Голосно лаються мої губи

Ті, хто потребує, не хочуть, щоб сокири часто падали