Lovise Lind - Halvdan Sivertsen

Du ser ho stå ved Svolvær havn, førr evig vendt mot hav

Æ fant ho rissa inn i stein, på ei gammel grav

Og æ hilse dæ Lovise Lind og dine glemte år

Du ligg aleina

Blandt vindskeive steina

Men du sto brud en vår

Du ligg aleina

Blandt vindskeive steina

Men du sto brud en vår

Johannes og Lovise Lind, en skipper og hans fru

Du hviska ja først blygt så hett, og lykkelig va du

Og da havet tok han va det mere enn du kunn forstå

Du gikk og venta

Mens dine små jenta

Lært`minstemann å gå

Du gikk og venta

Mens dine små jenta

Lært`minstemann å gå

På kirkegården ved kysten

Finns det ikke mange menn

Og savnet søng i gresset

Og minnan går igjen

Og støtta di Lovise Lind, ho står som steina flest

Som om de lytta eller ser, utover mot vest

Der en sønn, en far, en bror eller en elsker gikk i hav

Og æ går langs benkan

Ser ungan og enkan

Og sorgan grav ved grav

Æ går langs benkan

Ser ungan og enkan

Og sorgan grav ved grav

Og savnet søng i gresset

Og minnan går igjen

På kirkegården ved kysten

Finns det ikke mange menn

Ви бачите її, яка стоїть біля гавані Свольвер, вічно дивлячись обличчям до моря

Він знайшов його висіченим у камені, на старій могилі

І я вітаю dæ Lovise Lind і ваші забуті роки

Ви самотні

Серед обвітряних скель

Але ти стала нареченою однієї весни

Ви самотні

Серед обвітряних скель

Але ти стала нареченою однієї весни

Йоганнес і Ловіза Лінд, капітан і його дружина

Ти спершу так гаряче сором’язливо прошепотів «так» і був щасливий

І коли море забрало його, це було більше, ніж ви могли зрозуміти

Ти йшов і чекав

Поки твоя дівчинка

Навчився ходити

Ти йшов і чекав

Поки твоя дівчинка

Навчився ходити

На кладовищі біля берега

Чоловіків не так багато

І сумував за співом у траві

І пам’ять знову йде

І підтримайте Ловіс Лінд, вона стоїть, як більшість скель

Ніби вони слухали чи спостерігали, на заході

Куди на море поїхав син, батько, брат чи коханий

А я йду по лавці

На вигляд молода та вдова

І орган могила за могилою

Æ ходить по лавці

На вигляд молода та вдова

І орган могила за могилою

І сумував за співом у траві

І пам’ять знову йде

На кладовищі біля берега

Чоловіків не так багато