Mirrors - Half Hearted Hero

What is the end of your day?

Do you fade into nighttime or toil away?

I believe I was put here to worry and wait

We fail to make up for what we cannot name

Are you true to whatever you do?

Or are you scared to bring light to your own misery?

You’re so wrapped up in your history that I never see you here

Think of me when you’re painting mirrors by moonlight

I’ll hold every clock hand to midnight

We’ve all got things to fear

What is the end of your week?

Some wait for romance to play out like a scheme

Others wake Sunday and need to believe

That their part in the system is what makes them free

But I’m just in need of some truth

I know it’s here, but there are so many distractions

And when you’re blinded by every refraction you can’t focus on the light

You’ll drown in fear, just remember we are all scared, too

Don’t neglect the ground we’re all bared to;

your roots will give you life

I’m lost in the aisles, crossing the lines left behind in some gold-leafed

illumination

I guess I’m better left to temptation, bared to the ground

A fool, no ascetic, I wander around

I spew the hermetic and never expound, still it feels like I’m homeward bound

And what are you to do when the working day catches up with you, a thirsty seed?

I will lend a hand if you need: the running water to your olive tree

What is the end of your day?

Are you slave to those mirrors your form fills with shame?

I meant to free you from those frames but their gleaming has stolen us away

Чим кінець твого дня?

Ви занурюєтеся в ніч чи нудьгуєте?

Я вважаю, що мене поставили сюди для турботи й очікування

Нам не вдається надолужити те, що не можемо назвати

Чи вірний ти тому, що робиш?

Або ви боїтеся просвітити власне нещастя?

Ви настільки занурені в свою історію, що я ніколи не бачу вас тут

Думайте про мене, коли малюєте дзеркала при місячному світлі

Я буду тримати кожну стрілку годинника до півночі

Нам усім є чого боятися

Який кінець твого тижня?

Деякі чекають, поки роман розгорнеться як схема

Інші прокидаються в неділю і мають повірити

Їхня частина в системі робить їх вільними

Але мені просто потрібна частка правди

Я знаю, що це тут, але є так багато відволікаючих факторів

І коли ви засліплені кожним заломленням, ви не можете зосередитися на світлі

Ви потонете в страху, просто пам’ятайте, що ми всі також боїмося

Не нехтуйте ґрунтом, яким ми всі оголені;

твоє коріння дасть тобі життя

Я гублюся в проходах, перетинаючи ряди, які залишилися позаду в якихось золотих листах

освітлення

Мене, мабуть, краще піддати спокусі, оголеної до землі

Дурень, не аскет, я блукаю

Я вивергаю герметичність і ніколи не викладаю, все одно здається, що я повернувся додому

А що тобі робити, коли робочий день наздоганяє тебе, спраглий зернятко?

Я допоможу, якщо вам знадобиться: проточна вода до вашого оливкового дерева

Чим кінець твого дня?

Ви раб тих дзеркал, які ваша форма наповнює соромом?

Я хотів звільнити вас із цих рамок, але їхній блиск вкрав нас