Deliverance - Halcyon Days

as i am brought down to my knees

in front of my own family

they scream and shout and cheers unleash.

i’m standing starring at the sun

then in the barrel of a gun.

one shot goes of, slow motion is on

this is my time i’m coming home.

and i am not afraid

my despair has vanished

and turned into liberation

the liberation of the madness

that’s consumed by hate

the aspiration of the broken

abomination born by fear

a claustrophobic blind emotion

interacting with their empathy

all the misanthropy in this world

why can’t we live without?

is it just how we are programmed?

or did it come with time?

was it greed?

was it power?

or in this final hour

a switch turning on

just the urge to survive.

standing at the edge of the world

and nothing that we do will change our path straight to the ground

standing at the edge

falling to the ground

we’re paralyzed

this is no way to die

our way of life

became a sinking ship

we need to turn

back the tide

on the nearest port ahead

our instincts to survive

we’re standing at the edge

falling to the ground

were paralyzed

this is no way to die

як я пав на коліна

перед моєю власною родиною

вони кричать і кричать і вітання розв'язують.

я стою, дивлячись на сонце

потім у ствол пістолета.

виходить один кадр, уповільнена зйомка увімкнена

це мій час я повертаюся додому.

і я не боюся

мій відчай зник

і перетворився на визволення

звільнення від божевілля

яку поглинає ненависть

прагнення зламаного

гидота, породжена страхом

клаустрофобічна сліпа емоція

взаємодія з їх емпатією

вся мізантропія в цьому світі

чому ми не можемо жити без?

це так як ми запрограмовані?

чи це прийшло з часом?

це жадібність?

це була сила?

або в ціну останню годину

перемикач увімкнено

просто бажання вижити.

стоячи на краю світу

і ніщо, що ми зробимо не змінить наш шлях прямо на землю

стоячи на краю

падіння на землю

ми паралізовані

це не померти

наш спосіб життя

став тонаючим кораблем

нам потрібно повернути

назад приплив

до найближчого порту попереду

наші інстинкти вижити

ми стоїмо на краю

падіння на землю

були паралізовані

це не померти