Masque of the Red Death - Hades

I. Red Death

It was a time when life was short

Long devastated was the land

Never had there ever been

A more fatal plague against all man

Pungent pain, sudden faintness

Your energy begins to fade

As you stand there somewhat daunted

You know 'Red Death' is on it’s way

Blood, blood, blood and more blood

Profuse bleeding at the pores

You watch your blood slowly sizzle

As your flesh dissolves some more

Screams of anguish, blood still flowing

Pollutes the ground a rotten red

Your time has come, you must meet your maker

As you slip into the valley of the shadow of death

II.

The Prince’s Master Plan

All men feared this great disaster

But the valiant Prince had the only answer

For his majesty and his chosen ones

The inception of new life would free them of contagion

Magnificent it was this structure of seclusion

Surrounded by these walls so massive yet elusive

The gates were welded shut impervious to those forsaken

Never letting go of the souls that were taken

There was beauty, there was wine

Ambrosia and sweet nectar

Flowing from within

All appliances of pleasure

Inside the Master-Plan

Providing noble lunacy

Outside the palace gates

'Red Death' just sits and waits for you

Narration:

It was toward the close of the fifth or

Sixth month of his seclusion, and while the

Pestilence raged most furiously abroad, that

The Prince Prospreo entertained his thousand

Friends at a masked ball of the most unusual

Magnificence… Edgar Allen Poe (1809−1849)

III.

The Masquerade including the Twelfth Hour and Return of the Red Death

Bizzare it was seven chambers

Held this jubilee except for one

It stood alone, the western wing

Where no one shared it’s offerings

Blood tinted panes, brazier or fire

Projects it’s rays

A clock stands tall, ominous

It warns of death so soon to be

So loud, so deep the guests pay heed

The dissonant ring of ebony

The crowd goes pale as darkness

Shrouds the maskers in their revelry

Then as the echos ceased

A light laughter spread through the assembly

And all is well

Until the next chiming of old ebony

The ebony clock struck the twelfth hour

And everyting ceased as the revellers cowered

The pendulum swings all still, all silent

Save the voice of old ebony

As the last chime died and sunk into silence

Soon it was felt a presence so strange

Tall and gaunt who is this masked figure

Shrouded in habiliments of the grave?

His blood splattered mask bore a striking resemblence

The countenance of a rigid corpse

He stalked to and fro in a slow, solemn movement

Enraging the Duke, invasion of his sanctuary

'Seize him, unmask him, ' commanded the prince

'Who dares insult us with this blasphemous mockery?

You’ll hang at sunrise!

'

Not a person came forth it seemed like all was lost

As the intruder make his way unimpeded

An anon he went on trugged through each chamber

Where the music once swelled and the dreams lived on and on

The prince in pursuit dagger drawn aloft

As the figure retreats to the seventh chamber

He suddenly turns, a piercing sharp cry

Now the Prince lay dead in the hall of the velvet…

Then summoning the wild courage of despair

A throng of revellers at once threw themselves

Into the black apartment, and seizing the mummer

Whose tall dark figure stood erect and motionless

Within the shadow of the ebony clock, gasped

In unutterable horror at finding the grave

Cerements and corpse-like mask, which they

Handled with so violent a rudeness, untenated

By any tangible form

And now was acknowlegded the presence

Of the Red Death.

He had come as a thief

In the night and one by one droppd the revellers

In the blood-bedewed halls of their revel

And died each in the despairing posture of his fall

As the life of the ebony clock went out

With that the last of the gay

And the flames of the tripods expired.

And Darkness

And Decay and the Red Death held illimitable dominion over all…

Edgar Allen Poe (1809−1849)

I. Червона смерть

Це був час, коли життя було коротким

Давно була спустошена земля

Ніколи не було

Більш смертельна чума для всіх людей

Різкий біль, раптова непритомність

Ваша енергія починає зникати

Ви стоїте дещо злякані

Ви знаєте, що "Червона смерть" вже на шляху

Кров, кров, кров і ще кров

Рясні кровотечі в порах

Ви спостерігаєте, як ваша кров повільно шипить

Коли ваша плоть ще трохи розчиняється

Крики муки, кров все ще тече

Забруднює землю гнило-червоним

Ваш час настав, ви повинні зустрітися зі своїм творцем

Коли ви ковзаєте в долину тіні смерті

II.

Генеральний план принца

Усі люди боялися цього великого лиха

Але у доблесного принца була єдина відповідь

Для його величності та його обранців

Початок нового життя звільнило б їх від зарази

Чудова була ця структура відокремлення

Оточений цими стінами, такими масивними, але невловимими

Ворота були заварені, не пропускаючи тих, кого покинули

Ніколи не відпускати душі, які були забрані

Була краса, було вино

Амброзія і солодкий нектар

Тече зсередини

Усі прилади для задоволення

Всередині генерального плану

Надання благородного божевілля

За воротами палацу

«Червона смерть» просто сидить і чекає на вас

Розповідь:

Це було наприкінці п’ятого або

Шостий місяць його самотності, а поки

За кордоном люто лютувала чума

Принц Проспрео розважав свою тисячу

Друзі на балі-маскаді з найнезвичайніших

Пишність… Едгар Аллен По (1809−1849)

III.

Маскарад, включаючи Дванадцяту годину та Повернення Червоної смерті

Дивно, це було сім камер

Відбувся цей ювілей крім одного

Воно стояло окремо, західне крило

Там, де ніхто не поділився своїми пропозиціями

Пофарбовані кров’ю стекла, мангал чи вогонь

Проекти це промені

Годинник стоїть високо, зловісно

Він попереджає про смерть, яка настане дуже скоро

Так голосно, так глибко, гості звертають увагу

Дисонантне кільце чорного дерева

Натовп блідне, як темрява

Огортає маскарів їхнім розгулянням

Потім відлуння припинилося

Легкий сміх розлився по зборах

І все добре

До наступного дзвону старого чорного дерева

Годинник з чорного дерева пробив дванадцяту годину

І все припинилося, коли гуляки зіщулилися

Маятник коливається все нерухомо, все мовчить

Збережіть голос старого чорного дерева

Коли останній дзвін затих і потонув у тиші

Незабаром відчулося присутність настільки дивна

Високий і худорлявий, хто — ця фігура в масці

Окутаний одежами могили?

Його забризкана кров’ю маска мала дивовижну схожість

Обличчя твердого трупа

Він повільним, урочистим рухом ходив туди й сюди

Розлютити герцога, вторгнення в його святилище

«Схопіть його, розкрийте його», — наказав князь

«Хто сміє ображати нас цією блюзнірською насмішкою?

Ви повісите на схід сонця!

'

Жодна людина не з’явилася здавалося, що все втрачено

Коли зловмисник безперешкодно пробирається

Анон, який він продовжив, пробирався через кожну кімнату

Де колись лунала музика, а мрії жили і далі

Кинжал принца в погоні, витягнутий угору

Коли фігура відступає до сьомої камери

Він раптово повертається, пронизливий різкий крик

Тепер принц лежав мертвий у залі оксамитового…

Потім викликаючи дику мужність відчаю

Натовп гуляк одразу кинувся

У чорну квартиру, і хапають рябі

Чия висока темна постать стояла прямо й нерухомо

У тіні чорного годинника ахнув

У невимовному жаху від пошуку могили

Цементи і трупоподібні маски, які вони

З таким жорстоким грубістю, безпідставно

У будь-якій відчутній формі

А тепер була визнана присутність

Про Червону смерть.

Він прийшов як злодій

Уночі один за одним скидали гуляк

У залитих кров’ю залах їхнього гуляння

І кожен загинув у розпачливій позі свого падіння

Коли закінчилося життя чорного годинника

І це останній із геїв

І полум’я штативів згасало.

І Темрява

А розпад і червона смерть володіли безмежним пануванням над усім...

Едгар Аллен По (1809−1849)