Extraños - Ha-ash

Fuimos dos extraños que nos conocimos en aquel café

Sin esperarlo nos quedamos horas platicando

Fuiste algo tan distinto, simple y tan genuino que me enamoré

Te convertiste en mi amante y mejor amigo

Qué suerte la mía, o eso yo creía

Pero al mirar tus ojos de un momento al otro ya no me veía

Pasé del cielo al suelo;

de una nube al infierno;

del amor al vacío

Cómo sentir que es eterno si aún estando en tus brazos hoy me muero de frío

Puede que suene cruel: al estar piel con piel los minutos se me vuelven años

Y quisiera saber cómo es que pudo ser que después de haberte amado tanto

Sólo seamos de nuevo extraños

Somos dos extraños bajo el mismo techo y no queremos ver

Que aun que lo compartimos todo, no compartimos nada

Diste lo mejor de ti y lo mejor de mí te lo entregué también

La vida a veces no perdona y el tiempo da la espalda

Qué suerte la mía, o eso yo creía

Pero al mirar tus ojos de un momento al otro ya no me veía

Pasé del cielo al suelo;

de una nube al infierno;

del amor al vacío

Cómo sentir que es eterno si aún estando en tus brazos hoy me muero de frío

Puede que suene cruel: al estar piel con piel los minutos se me vuelven años

Y quisiera saber cómo es que pudo ser que después de haberte amado tanto

Sólo seamos de nuevo extraños

Pasé del cielo al suelo;

de una nube al infierno;

del amor al vacío

Cómo sentir que es eterno si aún estando en tus brazos hoy me muero de frío

Puede que suene cruel: al estar piel con piel los minutos se me vuelven años

Y quisiera saber cómo es que pudo ser que después de haberte amado tanto

Sólo seamos de nuevo extraños

Fuimos dos extraños que nos conocimos en aquel café

Ми були двома незнайомими людьми, які зустрілися в тому кафе

Не чекаючи цього, ми годинами розмовляли

Ти був чимось таким іншим, простим і таким справжнім, що я закохався

Ти став моїм коханим і найкращим другом

Яке моє щастя, чи так я думав

Але коли я дивився в твої очі від однієї миті до наступної, я більше не бачив себе

Я пішов з неба на землю;

з хмари в пекло;

від любові до порожнечі

Як відчути, що воно вічне, якщо навіть перебуваючи сьогодні в твоїх обіймах, я замерзаю до смерті

Це може звучати жорстоко: шкіра до шкіри хвилини перетворюються на роки

І я хотів би знати, як це могло статися після того, як я так сильно тебе кохав

Давайте знову будемо чужими

Ми двоє незнайомців під одним дахом і не хочемо бачити

Що, хоча ми ділимося всім, ми не ділимо нічого

Ти дав найкраще від себе, і я дав це тобі

Життя іноді не прощає і час повертається спиною

Яке моє щастя, чи так я думав

Але коли я дивився в твої очі від однієї миті до наступної, я більше не бачив себе

Я пішов з неба на землю;

з хмари в пекло;

від любові до порожнечі

Як відчути, що воно вічне, якщо навіть перебуваючи сьогодні в твоїх обіймах, я замерзаю до смерті

Це може звучати жорстоко: шкіра до шкіри хвилини перетворюються на роки

І я хотів би знати, як це могло статися після того, як я так сильно тебе кохав

Давайте знову будемо чужими

Я пішов з неба на землю;

з хмари в пекло;

від любові до порожнечі

Як відчути, що воно вічне, якщо навіть перебуваючи сьогодні в твоїх обіймах, я замерзаю до смерті

Це може звучати жорстоко: шкіра до шкіри хвилини перетворюються на роки

І я хотів би знати, як це могло статися після того, як я так сильно тебе кохав

Давайте знову будемо чужими

Ми були двома незнайомими людьми, які зустрілися в тому кафе