Soleil vert - Greenfinch, Euphonik

On prendra de la hauteur, la rage au cœur l’amour aux tripes

Garde courage car même nos peurs sont des moteurs dans ce road-trip

N'écoute pas trop les promesses car c’est souvent du tralala

Tu verras dans les diablesses ton paradis ton Valhalla

On finira par guérir, j'écris ces lignes sous un ciel vert

Et j’me répète que vieillir c’est juste renaitre à l’envers

J’n’ai écouté que mon instinct les deux mains dans la

J’n’ai pas suivi mon destin, j’ai préféré changer la cour

Ls yeux tintés, le teint st xang, j’avançais phares éteints

J’ai jamais eu d’exemple mais j’ai tout fait pour en être un

Souvent mordu par le doute, pourtant la vie m’a dit ho !

J’en ai vomis mes ecchymoses, les ai rendu plus grandioses

J’te raconte mon époque fuck ce parfum de scandale

J’ai l’amour au bout d’un glock, des rimes en guise de mandale

Cérébrale matraquage entre cage et craquage mentale

Parait qu’on manque pas d’air, à part dans un placage ventral

J’ai crié ton nom, je, priais les dieux pour revoir ton ombre à la lumière de

mes yeux

J’pourrai, cracher le feu je sais plus si j’existe pour toi

J’voulais mieux qu’une chanson triste

Vos murs sont gris comme Alcatraz, toujours pas prêt d’en démordre,

on rentre pas dans vos cases car depuis gamin on déborde

Plus de lumière pour les miens, c’est tout ce que je veux laisser car la vie ne

tiens à rien on avancera même blessé

J’ai dit adieu à des gens bien, hélas, pour qui j’aurais tué

Le temps l’amour les liens tout s’efface comme la buée

Sincère, j’rap avec le cœur, dis moi sinon quoi d’autre

Surtout prend soin des tiens vu qu’y a surement un des nôtres

Besoin d’ailleurs de respirer, même si le ton est à l’orage, j’fais moins

d’nuages pour inspirer

J’veux m’en tirer garder courage, même si rien n’est important quand on flâne

sur les eaux noirs

On plane comme éternel zonard avec le spleen à bout portant

J’irais gommer la douleur, j’avance dans les couloirs du temps

En nous y a trop de couleurs, j’ai vu qu’la haine en noir et blanc

Fleur bleue et soleil jaune, j'écris comme je dessine

En feu j’me sens comme un môme, seul dans un paradis gris

J’ai crié ton nom, je, priais les dieux pour revoir ton ombre à la lumière de

mes yeux

J’pourrai, cracher le feu je sais plus si j’existe pour toi

J’voulais mieux qu’une chanson triste

Ми піднімемося, лють у серці, любов у кишках

Будьте сміливі, тому що навіть наші страхи є рушійними силами цієї подорожі

Не слухайте занадто багато обіцянок, тому що це часто дурниця

Ти побачиш у дияволах свій рай, свою Вальгаллу

Ми колись заживемо, я пишу ці рядки під зеленим небом

І я повторюю собі, що старіння - це просто переродження з ніг на голову

Я лише слухався свого інстинкту, тримаючи обидві руки в роті

Я не пішов за судом, волів змінити суд

Підфарбовані очі, колір обличчя st xang, я йшов із вимкненими фарами

У мене ніколи не було прикладу, але я робив усе, щоб бути ним

Мене часто мучать сумніви, але життя підказує мені хо!

Я вирвав свої синці, зробив їх більшими

Я кажу тобі, мій час до біса з цим парфумом скандалу

I got love on the end of glock, римується як мандала

Церебральний клубок між кліткою та психічним розтріскуванням

Здається, нам не бракує повітря, хіба що в підкаті живота

Я кликав твоє ім'я, я молився богам, щоб знову побачити твою тінь у світлі

мої очі

Я міг би, плюнь вогнем, я не знаю, чи існую я для вас

Я хотів кращого ніж сумну пісню

Твої стіни сірі, як Алькатрас, ти ще не готовий здатися,

ми не поміщаємося у ваші ящики, тому що з дитинства ми переповнені

Для мене більше немає світла, це все, що я хочу залишити, бо життя ніколи

триматися ні за що ми будемо просуватися навіть пораненими

Прощався з добрими людьми, на жаль, за яких би вбив

Час любов зв'язує все розвіяється, як туман

Щиро, реп від душі, скажи інакше, що ще

Перш за все, подбайте про свій, оскільки один із нас точно є

Дихати потрібно, навіть якщо тон бурхливий, роблю менше

хмари, щоб надихнути

Я хочу втекти від цього, будьте мужні, навіть якщо нічого не важливо, коли ми гуляємо

на чорних водах

Ми ширяємо, як вічний зонард, зі спліном на близькій відстані

Я зітру біль, я йду коридорами часу

У нас занадто багато кольорів, я бачив лише ненависть у чорному та білому

Синя квітка і жовте сонечко, Я пишу, як малюю

У вогні почуваюся дитиною, самотньою в сірому раю

Я кликав твоє ім'я, я молився богам, щоб знову побачити твою тінь у світлі

мої очі

Я міг би, плюнь вогнем, я не знаю, чи існую я для вас

Я хотів кращого ніж сумну пісню