Split Up The Kids - Great Grandpa, Mike Vernon Davis

Brought out all the kids, waited for their voices to quiet

Girls go with your mother, a better house, new Dad and bigger town

We’ll stay just the same, we’ll just stay the same

Boys this house is haunted, I hear them in the aching of the grain

Grab the saw and hammer, build a brand new start, a brand new house just ten

feet down

We’ll stay just the same, we’ll just stay the same

It’s like she’s barely even there

Peeking out the window, waiting for their voices to quiet

Grandpa slammed the car door, driving through the woods and out of sight

She has come too soon, that Sunday afternoon

Gray is in their hair now, still the anger shows in waxen brows

We’ll stay just the same, we’ll just stay the same

It’s like he’s barely even there

Before his open coffin, Grandma stands beside the fifty years she left behind

Sadness holds me tighter, seeing them together just one time

It’s like I’m barely even there

Brought out all the kids, waited for their voices to quiet

Girls go with your mother, a better house, new Dad and bigger town

We’ll stay just the same, we’ll just stay the same

Peeking out the window, waiting for their voices to quiet

Grandpa slammed the car door, driving through the woods and out of sight

She has come too soon, that Sunday afternoon

It’s like he’s barely even there

Before his open coffin, Grandma stands beside the fifty years she left behind

Sadness holds me tighter, seeing them together just one time

It’s like I’m barely even there

Вивели всіх дітей, дочекалися, поки їхні голоси затихнуть

Дівчата їдуть з вашою мамою, кращим будинком, новим татом і великим містом

Ми залишимося такими ж, ми залишимося такими ж

Хлопці, у цьому домі населені привиди, я чую їх у зніжку зерна

Візьміть пилку й молоток, побудуйте з абсолютно новий початок, новий будинок лише за десять

ноги вниз

Ми залишимося такими ж, ми залишимося такими ж

Вона ніби ледве там

Виглядають у вікно, чекаючи, поки їхні голоси затихнуть

Дідусь грюкнув дверима машини, проїхавши через ліс і зникаючи з поля зору

Того недільного дня вона прийшла надто рано

Сивина у їх волоссі зараз, а гнів все ще проявляється в воскових брах

Ми залишимося такими ж, ми залишимося такими ж

Він ніби ледве навіть там

Перед його відкритою труною бабуся стоїть біля тих п’ятдесяти років, які вона залишила

Смуток тримає мене сильніше, коли я бачу їх разом лише один раз

Ніби я ледве там

Вивели всіх дітей, дочекалися, поки їхні голоси затихнуть

Дівчата їдуть з вашою мамою, кращим будинком, новим татом і великим містом

Ми залишимося такими ж, ми залишимося такими ж

Виглядають у вікно, чекаючи, поки їхні голоси затихнуть

Дідусь грюкнув дверима машини, проїхавши через ліс і зникаючи з поля зору

Того недільного дня вона прийшла надто рано

Він ніби ледве навіть там

Перед його відкритою труною бабуся стоїть біля тих п’ятдесяти років, які вона залишила

Смуток тримає мене сильніше, коли я бачу їх разом лише один раз

Ніби я ледве там